Давня таємнича єгипетська цивілізація вже давно приваблювала вчених та дослідників з усього світу. Але спроби розгадати її секрети були безуспішними, адже ключ до них полягав у вмінні читати єгипетські ієрогліфи, а ця здатність була втрачена ще в античні часи.
Хто б міг подумати, що нічим не примітна археологічна знахідка одного з солдатів з армії Наполеона поблизу міста Розетта стане тим безцінним ключем до розгадок таємниць Стародавнього Єгипту.
Розетта (сучасна назва Рашид) – це портове місто в Єгипті, розташоване за 45 кілометрів на північний схід від Олександрії, на лівому березі західного рукава Нілу, за 5 кілометрів від Середземного моря. Населення міста становить трохи більше 65 тисяч жителів.
Стародавні єгиптяни називали цю місцевість Рахіт. І сучасна арабська назва Рашид та західноєвропейська Розетта (у перекладі з французької означає “маленька троянда”) походять від нього. Назва ж міста Розетта узвичаїлася під час експедиції Наполеона до Єгипту і закріпилася завдяки археологічній знахідці в 1799 році біля Форта Жульєн, що розташовувався за кілька кілометрів від міста, так званого “Розетського каменю”.
Під час Єгипетської компанії Наполеона Бонапарта 1798-1801 років, здійснюваної французькою армією з метою завоювання Єгипту, французів супроводжувала велика група вчених, археологів, інженерів та художників. Поки армія боролася, дослідники працювали не покладаючи рук: вони вивчали, документували, перемальовували все, що могли побачити в Єгипті. Все, що можна було забрати, забиралося із собою. У той час до рук вчених потрапила незліченна кількість різних давньоєгипетських текстів та артефактів.
У липні 1799 року французи зайнялися укріплювальними роботами в старій фортеці Борг-Рашид, розташованої поблизу міста Розетта і перейменованої на Форт Жульєн на честь загиблого в 1797 ад’ютанта Наполеона.
У цих роботах у тому числі був зайнятий і французький офіцер П’єр Франсуа Бушар (1771-1822), який 19 липня 1799 ( дата вважається спірною, але всі сходяться на тому, що подія відбулася в інтервалі між 14 і 25 липня 1799 ). знайшов стародавню стелу з чорного каменю з вибитими на ній трьома текстами трьома давніми мовами.
Офіцер Бушар при найближчому розгляді каменю відразу зрозумів значення обеліска і наказав відправити його до Каїра, де тоді був нещодавно створений Інститут Єгипту. До речі, за знахідку П’єра Франсуа Бушара було підвищено в званні. Однак 1801 року англійці розгромили французів в Африці, і єгипетський артефакт потрапив до Лондона.
Розетський камінь є фрагментом великої стели, ймовірно, з Саїсу, при цьому при подальших пошуках на місці знахідки додаткових фрагментів не було знайдено. Стела має висоту 114,4 см, ширину 72,3 см та товщину 27,9 см, вагою приблизно 760 кг.
На камені вирізані три тексти трьома мовами: у верхній частині – давньоєгипетські ієрогліфи, посередині – демотичний лист, який є скороченим скорописом епохи пізнього Єгипту, і в нижній частині – текст давньогрецькою мовою. Через пошкодження каменю жоден із трьох текстів не є абсолютно повним. При цьому ієрогліфічний текст найбільше постраждав. Ймовірно, первісна висота стели була близько 149 сантиметрів.
Давньогрецька була добре відома лінгвістам, тому прочитання написів почали саме з нього. Текст каменю є написом подяки, який у 196 році до н. е. єгипетські жерці адресували Птолемею V Епіфану, монарху з династії Птолемеїв. Початок тексту звучав так: «Новому цареві, який отримав царство від батька…».
Але найдивовижнішим відкриттям тексту було повідомлення, що всі три тексти на Розетському камені мають однакове значення. Так, у лінгвістів з’явився той самий “ключ”, який допоміг розгадати всі таємниці ієрогліфічного письма та єгипетської мови, яка вважалась “мертвою” вже багато століть.
Британський вчений Томас Янг (1773-1829), який почав вивчати тексти Розетського каменю в 1814 році, досяг деякого початкового прогресу в аналізі його ієрогліфічного напису. Янг припустив, що картуші – ієрогліфи, укладені в овали, – містили фонетичне написання царських імен, включаючи Птолемея, на якого посилається грецький напис.
Але саме французькому лінгвісту Жану-Франсуа Шампольону (1790-1832) вдалося, зрештою, розшифрувати тексти на Розетському камені та розкрити ієрогліфічний код.
У 1822 році він показав і довів усьому світу, що єгипетські ієрогліфи не просто символічне зображення, за яким не має ніяких звуків, як раніше вважали вчені-лінгвісти, а вони є комбінацією фонетичних та ідеографічних знаків. Саме завдяки відкриттям Шампольона цивілізація Стародавнього Єгипту постала перед усім світом у всій красі, а за свої визначні заслуги французький лінгвіст отримав заслужене звання батька-засновника єгиптології.
Швидше за все, людство багато б втратило, якби в 1799 році французький офіцер не знайшов “ключ”, а французький лінгвіст не зумів би ним скористатися.
Сьогодні ж Розетський камінь, як і починаючи з 1802 року, знаходиться в Британському музеї в Лондоні, за винятком тимчасового переміщення під час Першої світової війни в підземне сховище.
