Рідний брат запропонував мені продати свою автівку, щоб він мав змогу покрити кредити, в які вліз їх з Ольгою син. Але яке я маю до них відношення?
Мама також вже чую, через зуби зі мною спілкується. Та я одна дитину виховую, чого вони від мене хочуть?
Я розлучилася з Василем, коли Андрійку було шість років. На даний час сину шістнадцять. Я не вийшла вдруге заміж. Всю себе я присвятила вихованню дитини.
Оскільки жили ми в невеличкому районному центрі, а Андрій мав хист до футболу, я поставила собі за ціль придбати автівку, щоб не бути прив’язаною до транспорту.
Я працюю дуже важко. Біля нас німці відкрили великий завод. Всі навколишні села і містечка там працюють. Наробитись треба сильно, але зарплата в них в рази більша.
Благо, квартира в нас з Андрійком була. Це єдине, що чоловік нам залишив від себе на згадку.
Брат мій старший за мене. Після весілля він в дім до батьків привів невістку.
В них старший син і дочка 14 років, ще школярка.
Не знаю яким дивом, але почались в племінника проблеми з грошима. Десь він вліз, що навіть батьки не помітили. Словом, купу в них проблем, бо треба віддавати великі суми з відсотками.
Брат мій працює сторожем, хоча я завжди кликала його до себе. Там зарплата мізерна. Ольга, його дружина прибирає в сільській школі.
І ось вони вирішили, що покрити борг можуть моїм коштом.
– Щоб мама собі здоров’я через це не псувала, ти продай автівку і покрий кредити, а ми по троху будемо тобі повертати.
– Ага, повернете. Цікаво з чого? Ваш син туди вліз, ось нехай і шкробається в голову. Я від цього вмиваю руки. Машина ця мені важко дісталася і продавати я її не збираюся.
Брат пожалівся мамі, бо думав, що та на мене зможе натиснути.
І за серце вона хапалася і завивала, але на мене ці цирки не діють. Я вже закалена.
Я вважаю, що брат з Ольгою повинні самі цю ситуацію розрулити, а головне, пояснити сину, що те, що він наробив – неприпустимо і більше повторитися не може.
Ну хіба я не права? Чи маю я таки помогти цій сім’ї, бо рідний брат таки?
Автор – Наталя У