На українців справила враження історія кохання жінки-воїна Збройних сил України Валерії Бурлакової, яка втратила на війні свою другу половину.
Її опублікували на офіційній сторінці Міністерства оборони України у Facebook. Пост зібрав понад 300 лайків і десятки репостів. У ньому розповіли про те, як захисниця пережила особисту трагедію та про її місію в мирному житті.
Повідомляє korupciya.com
Так, бойовий шлях Бурлакової почався у 2014 році з роботи військовим кореспондентом. Однак через деякий час вона взяла в руки зброю для боротьби з окупантами і приєдналася до одного з добровольчих підрозділів, а потім – до лав ЗСУ.
Під час бойових дій жінка втратила свого коханого. На згадку про нього, а також для того, щоб усамітнитися зі своїм горем, вона почала писати книгу, яка починалася з листа коханому.
“Відтоді я фактично щодня писала йому листи. З цього і складається книга. Про те, яка ситуація на фронті, про те, що я відчуваю, про те, як взагалі пережити втрату, що я думаю про війну. Я повинна була встановити для себе якусь межу, інакше я б, напевно, досі писала б листи людині, якої немає. Тому я вирішила, що це буде 40 днів. І 40 листів відповідно”, – згадує Бурлакова.
Пізніше війна принесла їй нові втрати. Адже в боях на шахті “Бутівка” і Світлодарській дузі загинуло багато бойових побратимів жінки-воїна. Серед них – оперний співак Василь Сліпак і Влад Казарін. Але Валерія все одно продовжила свій бойовий шлях.
“Вона пройшла Піски, шахту “Бутівку”, Світлодарськ дугу, потім була під Маріуполем. І у 2017 Валерія Бурлакова повернулася з фронту. З війни її забрав син. Тимуру – рік і три місяці”, – написали побратими Бурлакової.
Однак сама жінка зазначила, що, незважаючи на повернення в мирне життя, після війни ніхто не може бути таким, як раніше.
“Змінилося абсолютно все, моє ставлення до життя в першу чергу. Я раніше веселіша була. Це дуже важко сформулювати, але війна змінює все. Ти можеш примружити очі й собі у голові намагатися уявити, що поруч із тобою Василь Сліпак, “Морячок” – люди, яких немає”, – поділилася особистим болем Валерія.
У мирному житті вона знову повернулася в журналістику. В її планах – написати книгу про тих, кого забрала війна, 30 історій людей, яких вона знала особисто: аби про них розповіли батьки, кохані, друзі, побратими.
У коментарях під історією Бурлакової українці висловили своє захоплення силою її духу і подякували за героїзм. “Ці люди – гордість України, її душа”, “Дякую, берегине”, “Ви наша гордість і слава”, – пишуть вони.