Проливні дощі і зливи стали справжнім лихом українських міст, система водовідведення яких не справляється із збільшеними нормами опадів. Виникають подібні проблеми і у приватних домовласників. І все ж виправити ситуацію з дренажем і водовідведенням на своїй ділянці набагато простіше, ніж в рамках населеного пункту. Для цього є ряд доступних рішень щодо відведення води.
Про це пише Файна Сторінка із посиланням на Єврохаус.
Необхідність відвести воду з ділянки може виникнути в двох випадках. Глибинний дренаж потрібен при рівні ґрунтових вод 1,75 м і вище. Настільки високе розташування підземної води негативно позначається на стані коренів рослин. До того ж вологий ґрунт швидше і глибше промерзає взимку і погано діє на збереження фундаментів, підвалів та інших підземних споруд.
А ось поверхневий дренаж влаштовують на будь-яких ділянках, незалежно від рівня ґрунтових вод. Він потрібен для відведення талої та дощової води від будинку і з території саду.
Варіанти глибинного дренажу
Комплекс заходів щодо зниження рівня ґрунтових вод зазвичай проводять на етапі початкового освоєння ділянки. Для того щоб зменшити вологість ґрунту і відвести ґрунтові води в природну водойму або у водоприймальні рішення за межами приватної території використовують відкриті або закриті канави і траншеї, які викопують на глибину 0,7-1,5 м.
Відкриті канави, які іноді викопують по периметру ділянки, не такі зручні у використанні. Вони досить швидко засмічуються і змінюють вигляд ландшафту. Використання закритих траншей більш ефективне. При їх облаштуванні на дно викопаної траншеї укладають шар піску і щебеню, на який під ухилом 5 мм/м кладуть дренажні труби з пористими або перфорованими стінками. Потім траншею засипають щебенем так, щоб матеріал повністю покрив трубопровід. Після чого поверхню закривають гравієм і ґрунтом. Закритий глибинний дренаж служить набагато довше відкритих канав, а його використання не змінює вигляд ландшафту.
Точковий і лінійний поверхневий дренаж
Традиційне рішення щодо відведення води, знайоме багатьом з нас – точковий дренаж. На сьогодні він вважається застарілим і занадто трудомістким рішенням, оскільки передбачає облаштування окремих точкових дощоприймачів – прямокутних ємностей з гратами на рівні ґрунту. Дощоприймачі підключають до зливової каналізації або до мережі підземних трубопроводів для відведення води в природні водойми або спеціально викопаний абсорбуючий колодязь. Влаштовують дощоприймачі в найнижчих ділянках поверхні, куди вода стікає по природним ухилам.
І все ж дощоприймачі продовжують використовувати як частину комплексного рішення. Вони потрібні у першу чергу для відводу води від фундаменту будинку, оскільки зменшують імовірність появи зледенінь. Встановлюють їх під водостічними трубами і комплектують зливними водовідводами, сифонами і кошиками для сміття.
Більш зручний і популярний в приватних домоволодіннях – лінійний дренаж. В цьому випадку для збору і відводу води використовують систему заглиблених каналів, лотків і трапів, які разом з дощоприймачами підключаються до підземного трубопроводу зливової каналізації аналогічно минулому випадку (відводити стоки в автономні септики і станції біоочищення – не можна). Водовідвідні канали розташовують відповідно до рельєфу ділянки навколо основних об’єктів – по периметру вимощення навколо будинку, біля вхідного ґанку і сходинок, біля гаража, навколо брукованих площадок і т.д.
Підбір елементів лінійного дренажу
Канали лінійного дренажу роблять з різних матеріалів – бетону, фібробетону, пластика або полімербетону. Зверху їх закривають сталевими, мідними, чавунними або пластиковими гратами. А самі водовідвідні канали обов’язково з’єднують з піскоуловлювачами, які забезпечують очистку стоків і запобігають засміченню підземних трубопроводів. Будь-яка система лінійного дренажу являє собою модульну конструкцію, яку можна зібрати як конструктор.
Вибір розмірів і матеріалів дренажних каналів і решіток здійснюють з урахуванням площі покриттів, з яких відводять воду і передбачуваного обсягу опадів. Монтаж проводять на бетонний розчин, а клас міцності дренажних трапів і решіток підбирають в залежності від передбачуваного навантаження. Для пішохідних зон, ділянок для легкового автотранспорту та місць проїзду важких автомобілів застосовують рішення з різних матеріалів, які, втім, можна поєднувати одне з одним.