– У нас є десять тисяч доларів, тому пропоную їх поділити порівну між нашими дітьми, – каже мені чоловік.
Він пропонує 5 тисяч віддати моїй доньці, і 5 його доньці. Це наші діти від перших шлюбів, які одночасно вирішили виходити заміж.
Про те, що моя донька планує весілля з своїм нареченим я знала, тому і гроші складала. А от те, що донька Валерія теж зібралася заміж, стало для мене повною несподіванкою.
Мені 45 років, моєму чоловікові 50. Зійшлися ми 10 років тому, маємо спільного 9-річного синочка. Але в обох позаду невдалі шлюби, і що найголовніше, діти.
Мамою своєї донечки я стала в 20 років. Я закохалася в одного хлопця, ми зустрічалися, а коли він дізнався про дитину, то захотів вмити руки.
Але мій тато не дав йому це зробити. Він пішов до батьків Дмитра, розповів про ситуацію, яка склалася, і вони разом вирішили, що весіллю бути, бо дитина має народитися в шлюбі.
Ми зіграли весілля, мій батько подарував нам двокімнатну квартиру з ремонтом, але це не допомогло. Дмитро пішов від мене, коли я була на 8-му місяці. Дитина народилася, а батько її і не бачив.
Добре, що хоч свекри тоді мені допомогли, бо відчували провину за поведінку свого сина.
Доньку свою я виростила сама, вкладала в її навчання і розвиток багато, бо хотіла, щоб у неї все було якнайкраще. Про те, щоб ще раз вийти заміж, я навіть не думала, але доля завернула інакше – я зустріла Валерія, і з першого погляду закохалася в нього.
Він на той час вже кілька років був розлучений. Його дружині було всього мало, вона постійно його картала, що їм гроші потрібні, за кордон його відправляла.
Одного разу йому все це набридло, він подав на розлучення, залишив дружині і доньці їхню трикімнатну квартиру, а сам став орендувати житло неподалік від мене – так ми з ним і познайомилися.
Розписалися і стали жити у мене. Я народила ще спільного сина, бо вважаю, що діти скріплюють сім’ї. Валерій у мене чудовий, роботящий, за кордон я його не відпускаю, але він і тут має гарну роботу.
Я теж працюю, але заробляю менше, ніж чоловік, бо приділяю багато уваги розвитку і навчанню нашого синочка, хочу, щоб він, як і моя старша донечка, з часом за кордон поїхав вчитися.
Донька моя добре знала німецьку мову, тому поїхала після школи вчитися в Австрію. Там і залишилася, там і заміж планує виходити. Про її наміри я знала, і чоловік теж, тому ми і збирали ці гроші.
Але нещодавно донька Валерія йому зателефонувала, і теж повідомила, що заміж виходить. Вона заявила, що батько має оплатити всі весільні витрати, бо у мами грошей немає. А вона хоче великого справжнього весілля, з дорогою сукнею, фотосесіями і все таке.
Тут чоловік і задумався. Згадав, що у нас є ті 10 тисяч, і тепер пропонує ці гроші розділити між нашими дітьми. А я проти, бо що таке 5 тисяч доларів для Австрії? Я обіцяла доньці, що дам мінімум 10, і що тепер мені їй казати – що її зведена сестра теж вирішила виходити заміж, і нам довелося ділити цю суму навпіл? Це несерйозно, і я так прямо своєму чоловікові про це і сказала.
А він ображається, бо каже, що виходить так, що моя донька важлива, а його – не важлива. Я йому пояснюю, що все зовсім не так, просто у моєї доньки заплановане весілля, ми пообіцяли, що допоможемо, і йшлося про суму 10 тисяч, тому ми не можемо підвести доньку, адже у неї весілля через місяць.
Через місяць весілля і у доньки Валерія. Але вона нас про це не попереджала, тому не має права вимагати у тата грошей. Хай почекає рік, то ми і їй щось наскладаємо. Та чекати вона не хоче. Натомість хоче, щоб батько все оплатив.
Як тут бути? Я вже зовсім заплуталася. Ділити ці гроші між дітьми, означає підвести свою доньку, яка на мене надіялася. А не поділити – це зіпсувати стосунки з чоловіком.