Про одруження Назар навіть не думав, він мав приклад старшого брата перед очима.
Брат Артем рано одружився зі своєю однокласницею, у нього син Максим народився, а дружина Дарина була дуже симпатична.
Але вся їхня закоханість незабаром пройшла, і Артем ходив злий.
– Ти чого? – дивувався тоді ще сімнадцятирічний Назар. – У тебе Дарина така гарна дівчина, а ти наче незадоволений?
– Не намагайся зрозуміти, просто ніколи не одружуйся, якщо не хочеш собі життя зіпсувати, – сердився Артем, відповідаючи на розпитування.
– Дарина була хорошою, доки моєю дружиною не стала і не народила. Тоді вона була просто моя кохана і їй тільки я був потрібен. А тепер їй потрібна тільки дитина, а від мене всього треба, але тільки не мене самого, розумієш? – Артем глянув на молодшого брата і махнув рукою.
– Та нічого ти не розумієш, але якщо не хочеш випробувати на собі, як це погано, не одружуйся ніколи!
Назар подумки дивувався.
Дарина була вродлива навіть після пологів. Та й те, що у брата син народився, а не дівчинка, теж добре!
Але брат був усім незадоволений і незабаром розлучився. Та ще й скаржився, що тепер аліменти треба платити і життя не вдалося.
Потім у Артема з’являлися інші дівчата, але він з жодною довго не затримувався.
– Вони мене в шлюб затягнути хочуть, їм тільки це й треба, але я тепер навчений – мене одружити ніхто не змусить, – повчав він молодшого брата. – Сам дивись, дівчат навколо повно, одна пішла – відразу інша з’явиться. Молодша і навіть симпатичніша за колишню. Не бачу сенсу себе пов’язувати якимись безглуздими зобов’язаннями, вже вчений став.
Ох, не було кому раніше підказати, батько у нас надто правильний, а ти, Назаре, користуйся, що в тебе брат такий досвідчений, вчися, поки я живий!
– Не ведися на їхнє бажання тебе обкрутити, не хоче простих стосунків без зобов’язань – не треба, інша дівчина буде зговірливішою, – переконував Артем.
Дивлячись на молодшого сина, мама переживала.
– Артем уже дорослий, живе окремо, сам по молодості наробив усього, а тепер он ходить. Ти на нього краще не рівняйся!
– Сам вирішуй, не слухай нікого, а хочеш, я тебе з однією хорошою дівчиною познайомлю, бо ти в нас скромний дуже? – посміювався з Назара Артем.
І Назар братові вірив. Батьки їхні вже несучасні, Артем, звісно, краще в цих справах розуміється.
Жив Назар із батьками, а працював разом із батьком на автосервісі.
Машини він змалку любив і відчував. Заведе автівку, послухає, як двигун працює. Якщо треба, трохи проїдеться, подивиться.
І точний вердикт виносить, його замовники поважають, батька його просять:
– Ігоре Петровичу, поставте нас до Назара в чергу, зрештою і краще, і швидше буде!
Батько ним опікувався і скрізь із собою брав, з найменших років на правильний шлях наставляв.
З одинадцяти років у селі за кермо старої машини садив і вчив на механіці їздити.
Назар тоді ледве до педалей діставав. Кермо було важке, але він старався:
– Тату, я як ти, я теж зумію!
У гаражах у батька він усьому й навчився. Але потім зрозумів, що справжня цінність – не в крутості…
Добре, що мати недалеко від їхнього автосервісу у магазині працювала. Назар звик, що пиріжків у неї на всіх купить – і знову за роботу…
– Слухай, а пам’ятаєш, я тобі обіцяв із дівчиною познайомити? Аня сьогодні до тебе на білій машині під’їде, у неї там щось барахлить, ти подивися? – Артем поплескав брата по плечу і пожартував: – Ще дякувати мені будеш, а то ти в нас щось у дівках засидівся!
– Перестань, звідки тобі знати! – Назар не любив особисте обговорювати.
А потім запрацювався і мало не забув.
Надвечір акуратна біла машинка під’їхала, з неї вийшла приємна дівчина.
– Здрастуйте, ви Назар? Мені дуже рекомендували вас.
І вона зі знанням справи змалювала свою проблему з авто. Назар здивувався, що дівчина так розбирається в автомобілях.
Вона була зовсім не схожа на знайомих Артема.
Але звали її Аня, значить, і справді від Артема.
Вони домовилися, що вона залишить машину, а через два дні йому передзвонить.
Несподівано було, що на сусідньому місці з водієм у її машині сидів чоловік у віці.
– Це мій тато, я його ледве вмовила, що за кермом хочу їздити. Так він мені сказав самій і заправляти, і мити, і в ремонт машину віддавати, раз їздити хочу. Ось перевіряє мене, – ніяково пояснила Аня.
Назар зробив їй машину навіть швидше, а коли вона її забирала, запропонував зустрітися, і Аня погодилася…
Далі Назар не помітив, як усе змінилося.
Він закохався в Аню і з кожним днем все більше переконувався, що вона – не така, як інші.
І коли зрозумів, що справді хоче бути з нею, прийшов до неї з квітами:
– Вибач, що я був таким нерозумним. Виходь за мене, я хочу бути з тобою завжди!
Аня розсміялася.
– Тоді ходімо знайомитися з моїми батьками!
Так Назар нарешті знайшов своє справжнє щастя…