Переговори між Українською Державою гетьмана Скоропадського та РСФРР Леніна відбувалися 23 травня — 4 жовтня 1918 року на мирній конференції в Києві. Для української сторони переговори з РСФРР диктувалися необхідністю вирішення проблем, що об’єктивно постали внаслідок розпаду Російської держави і самовизначення України. Для російської сторони — були вимушеним заходом, до якого її зобов’язував Берестейський мирний договір РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 р. Переговори закінчилися нічим, а невдовзі розпочалася нова російська агресія. Про це пише likbez.org.ua
Переговори між Українською Державою гетьмана Скоропадського та РСФРР Леніна відбувалися 23 травня — 4 жовтня 1918 року на мирній конференції в Києві. Для української сторони переговори з РСФРР диктувалися необхідністю вирішення проблем, що об’єктивно постали внаслідок розпаду Російської держави і самовизначення України. Для російської сторони — були вимушеним заходом, до якого її зобов’язував Берестейський мирний договір РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 р. Переговори закінчилися нічим, а невдовзі розпочалася нова російська агресія.
Українська Народна Республіка. Харків, 1918
«Цілком уже суперечать всякому добросусідству ті напади більшовиків на прикордонні місцевості, які бувають майже щодня, в останку дійшли до боєвих подій. Зараз ідуть бої ((місцевості)), де … окопавшись у лісі, палять по українській території з гармат, рушниць і кулеметів, щоб захопити собі країну. Вже й сього було б досить, щоб повалити ті твердження … про добросусідські відносини до України… В Росії улаштовуються спеціальні мітинги і грошові збори на піддержку в Україні забастовок, утворення заколоту та безладдя і підняття повстання. При добросусідстві нічого навіть подібного сьому бути не може.»
(Нота украинской делегации о нарушении правительством РСФСР условий перемирия от 12 июня 1918 г., направлена 20 сентября 1918)
“Что касается пограничных инцидентов, вследствие невозможности помешать повстанческим организациям предпринимать различные операции на нейтральной зоне, ответственность за них , очевидно, не может падать на российское правительство”.
(Ответ российской делегации на ноту украинской делегации от 20 сентября 1918 г.)
“Что касается права верховенства Российской СФСР на те ли иные области бывшей Российской империи, здесь украинская мирная делегация допускает досадное заблуждение, смешивая право суверенитета с конструкцией советской власти. (…) суверенитет РСФСР не упраздняется на том основании, что в тех или иных ее областях, в силу временных военных обстоятельств, не действует власть рабочих и крестьян. Поэтому и вывод украинской делегации о том,что РСФСР утратила свои верховные права на Белоруссию, Донскую область или Бессарабию, падает сам собой”
(Заявление российской делегации от 26 сентября 1918)
Джерело: Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. К.-Нью-Йорк-Філадельфія, 1999. Документи №46, 47, 49.