– Та скільки можна, Аліно?! – закричав із кухні Олег. – Знову ти…
– Що таке? – злякавшись, прибігла вона на крик чоловіка, – Знову ти приготувала ці мерзенні макарони! Мене від них уже нудить! Ти цілими днями сидиш удома і що, не можеш нічого нормального приготувати, чи що?!
– Я цілими днями з-за комп’ютера не виходжу, бо працюю! Тож, якщо тобі щось знову не подобається, то сам візьми і приготуй собі те, що хочеш! – заявила йому дружина на ці звинувачення. – І для початку сходити в магазин не забудь, бо в мене на це також немає часу! Зрозумів?!
– Взагалі чудово! Часу в неї немає! Звісно! Хто ж буде чатитися з усіма подружками, так? Якщо ти хоч щось нормальне зробиш удома, то щось, якісь плітки пройдуть повз тебе ж? Правда? – почав посміюватися він одразу ж.
– З ким я чатюсь?! – тихо, але із загрозою в голосі, запитала Аліна його. – Ти взагалі, чи що, не розумієш, що я працюю за комп’ютером? У тебе в голові тільки соціальні мережі, чи що, пов’язані з ним?
– Чому ж, ще й грати там можна! – усміхнувся він. – Але я не помічав, щоб ти хоч щось таке відкривала! А ось листування твої бачив!
– Листування? – настав час Аліни посміхатися словам чоловіка. – А ти їх читав?
– Навіщо воно мені треба? З жінками якимись там постійно сидиш, спілкуєшся… Я що, зовсім хворий, читати всяку бабську балаканину?
– “Листування”… “Бабська балаканина”… Хм… Ну, то ти йди й почитай, у такому разі, що це за “баби” і що це за листування!
– Та мені плювати на все це! Розумієш? Мені треба, щоб я приходив додому, а тут була нормальна їжа приготована! Я з роботи приходжу втомлений, і мені тепер ще й готувати щось нормальне треба! А ще й у магазин іти для повного щастя! Воно мені треба взагалі?!
– Так вали звідси! – відповіла Олегові дружина. – Що ти обурюєшся?
– У сенсі? – не зрозумів він.
– Та в найпрямішому! Тобі ж не подобається, як тут усе робиться? Ну… Тоді руки в ноги… Або ноги в руки й вали назад до своїх батьків жити! Нічого мені тут вказувати! Я, знаєш, працюю майже двадцять чотири години на добу, вдома порядок постійно і готую ще! А якщо тобі не подобаються мої кулінарні здібності – двері он там!
Після цих слів Аліна попрямувала назад до спальні, де до цієї марної розмови сиділа ознайомлювалася з новим завданням по роботі. А Олег кинувся за нею, бо йому не сподобалося таке завершення розмови. Йому треба було, щоб дружина зараз же кинулася переробляти вечерю за його бажанням. А замість цього вона лише вказала йому на двері! Йому! Її чоловікові! Господарю сім’ї!
– Це мій дім, і я звідси нікуди не піду! Це ти можеш збиратися і валити звідси, якщо ні на що не здатна! – наздогнавши дружину, заявив їй Олег.
– Ні вже, любий мій! Ти сам сказав, що ні копійки не даси на мою іпотеку, а отже, засунь свої права куди-небудь подалі! Ти тут – ніхто!
– І що з того?! У тебе що, все міряється тільки внеском в іпотеку, чи що?! – обурився він.
– У мене все міряється взаємною повагою, а в тебе така функція в голові, судячи з усього, відсутня! Ти живеш у моїй квартирі, ти нічого не робиш по дому, ти…
– Але я ж плачу за цю квартиру! Квартплату-то я вношу!І на продукти тобі теж даю гроші, коли чек бачу! Я ж тобі переказую половину будь-якої суми! А іпотека… Ти сама в неї влізла, отже, сама й віддувайся! І при всьому цьому, Аліно, я твій чоловік, а значить ти…
– При всьому цьому,любий мій, це нічого не означає, поки ти не почнеш поважати мене і мою працю! Я заробляю, сидячи вдома, удвічі, а то й утричі більше, ніж ти на своїй роботі! Усе примудряюся зробити вдома, а ти тільки приходиш і скаржишся постійно, як же тебе все дістало вже! Вимагаєш чогось від мене, а сам хоч би щось зробив!
– Але ти ж сидиш удома! Це твій прямий обов’язок у такому разі!
– Я не просто сиджу вдома, як ти цього зрозуміти не можеш? Як мені втовкмачити це в твою порожню голову?! – закричала Аліна.
– Спробуй ще хоч раз підвищити на мене голос, Аліно! І, ось, чесне слово, ти про це пошкодуєш…
– Що ж ти зробиш? Знову втечеш до своїх батьків, поки ти й там усіх не дістанеш, і вони не відправлять тебе назад?
Олег тільки злобно зиркнув на неї і ображено пішов назад на кухню, давитися макаронами, які вона приготувала сьогодні за годину до його приходу додому.
– Ось і розумничка! А якщо ще будеш обурюватися з приводу того, що тобі не подобається, любий мій, то просто сам береш і робиш це! Усе з’ясував?! – крикнула Аліна йому вслід.
– Так ,я ж тут ніхто! – повернувся він назад. – З якого дива, я буду тут хоч щось робити? Ти ще скажи спасибі, що я тобі переказую половину грошей за…
– Будь ласка! – передражнила Олега дружина.
– Ой, та пішла ти, коротше! Істеричка недороблена! – Олег знову розвернувся і пішов.
Уся ця ситуація тривала вже місяці три-чотири в них удома. Усе було через те, що Аліна брала дедалі більше і більше завдань на своїй роботі, яку не розумів Олег.
Для нього робота – це те місце, куди ти ходиш, чесно відпрацьовуєш певний час, а потім повертаєшся додому, але ніяк не те, чим займалася його дружина. Вона постійно щось друкувала, робила якісь таблиці, зідзвонювалася з кимось, і так, листувалася.
Вона більшу частину часу проводила в месенджері, тому що там вона уточнювала щось по роботі, отримувала завдання, та й багато всього ще.
Але зате, вона дійсно заробляла набагато більше грошей, ніж Олег на своїй, як він любив говорити, “стабільній роботі”. Це дуже добре допомагало їй закривати іпотеку, тому що цей борг висів тільки на ній одній, чоловік не збирався вкладатися.
А Олег же вважав, що його дружина – проста ледача домогосподарка, яка навіть нічого нормального йому, роботязі такому, приготувати не може, а тільки сидить вічно за своїм комп’ютером.
Коли наступного дня Олег пішов на роботу, Аліна вже години дві, як працювала. Вона набрала три нових замовлення перед сном, щоб зранку братися за роботу і не відволікатися на чоловіка.
Олег же сьогодні вирішив провчити дружину і не повертатися додому, щоб Аліна зрозуміла, як сильно вона його образила, і в неї з’явилося почуття провини. Таким чином він хотів їй пояснити, що вона перед чоловіком дуже винна і повинна виправитися.
Але Аліна помітила, що чоловіка немає вдома, тільки коли вже сама вирішила лягати спати. Весь день вона працювала, була зайнята і навіть не згадувала про це, як і про вчорашню сварку. Усі її думки займала тільки робота, нові завдання і розрахунки за іпотекою.
При кожному виконанні завдання, їй переказували зароблену суму, і більша частина всіх цих грошей вже відкладалася на новий платіж.
І тут на комп’ютерному столі завібрував телефон. Телефонувала Тетяна Миколаївна, мати Олега…
– Алло… – взяла слухавку Аліна.
– Аліно! Приїжджай і забирай свого чоловіка! – грубувато сказала жінці свекруха.
– Це ще з чого? – не зрозуміла невістка такого наказового тону, як і самого прохання.
– Та тому що він перебрав, каже, що більше не збирається з тобою жити, та ще й уже двічі ледь не посварився з батьком, бо той хотів його вкласти спати!
– І? Я-то тут до чого? – знову запитала Аліна свекруху.
– Тому що це твій чоловік, люба моя! Тепер ти за нього відповідаєш, а не ми!
– Почнемо з того, що він дорослий чоловік і сам за себе має відповідати! І те, що він мій чоловік, знаєте, не означає зовсім нічого! Не я його виховала побутовим інвалідом, який по дому нічого не може зробити без скандалу!- Це на що ти натякаєш?! – задихнулася від обурення Тетяна Миколаївна.
– Так я не натякаю, я прямо кажу, що я більше не збираюся з вашим Олегом няньчитися! Від кота буде більше користі, ніж від вашого сина!
– Значить, і заводь собі кота!!! – закричала свекруха істерично. – А мій син зовсім не такий, як ти його зараз обізвала! Він завжди допомагав по дому мені! Це ти його сама розбалувала! Сама й винна!
– Тетяно Миколаївно… – намагалася спокійно говорити Аліна. – От скажіть, що саме він вам постійно допомагав робити по дому? Що? Сміття виносив? Він сам мені говорив, що крім цього він удома нічого більше не робив! А потім, уже живучи зі мною, він вчився мити посуд, прати свої шкарпетки і труси, а також просто допомагати!
Але відразу після весілля, ви ж йому втокмачили, що це все не чоловіче заняття, ось тепер – це саме “нечоловіче” повністю у вашому розпорядженні!
– Та й пішла ти зі своїми заскоками! Мій Олег найчудовіший чоловік у світі! А ти…
– Якщо він такий чудовий, що ж ви тоді так намагаєтеся мені його назад сбагрити? Чи не тому, що це всього лише ваша гордість говорить зараз за вас? Ні?
Але на це запитання обурена свекруха не стала відповідати Аліні, вона просто всмоктала в себе повітря, маючи намір щось розумне відповісти, якось вигородити себе, свого сина і своє виховання, але нічого, мабуть, не спало на думку, і вона вимкнулася, щоб більше не ганьбитися.
А Аліна пішла лягати спати, тому що спина просто відвалювалася через те, що сиділа весь день за комп’ютером.
На ранок вона виявила, що Олег спить у передпокої її квартири. Навколо нього літала мало не зелена хмара, і ключі від квартири валялися поруч.
Аліна мовчки, морщачись, підійшла до чоловіка, забрала ключі, прибрала їх у свою сумку, а сумку віднесла до спальні, щоб Олег не заліз туди за ключами, коли прокинеться.
Вона розуміла, що їй треба поснідати, привести себе до ладу і братися до роботи, але також вона розуміла, що їй треба розібратися у своїй сімейній ситуації, яка з кожним днем ставала дедалі гіршою і гіршою.
Олег не хотів навіть зрозуміти, що його дружина не просто так сидить удома, а що вона намагається якомога швидше розрахуватися з іпотечним боргом. Він не розумів, що для неї це зараз набагато важливіше, ніж догоджати йому в гастрономічному плані. Тож навіщо тягнути далі незрозуміло що, якщо це вже ні до чого доброго не призведе?
Пора закінчувати ці порожні стосунки, хоч Аліні й було страшнувато це робити…
Поки Олег спав, вона зібрала його пожитки по всій квартирі, запхала їх у три китайські картаті сумки і винесла в під’їзд, а далі вона постаралася волоком витягнути з квартири самого Олега, поки він ще не прокинувся.
Але саме в той момент, коли Аліна вже пропотіла наскрізь, коли майже витягла це напівживе тіло зі своєї квартири, Олег прокинувся…
– Що таке? Аліно… Відвали… – відмахнувся він ще в напівсні.
Вона промовчала, нічого не стала відповідати, щоб випадково не потривожити, але потихеньку продовжила витягати його за двері.
– Та що ти до мене лізеш? Краще принеси водички чоловікові… А то мені погано… – знову сказав він.
Але вона вже закінчила витягати його з квартири, і Олег замість будь-якої відповіді почув, як зачинилися вхідні двері, і поморщився від незрозумілої прохолоди…
– Аліно! – голосніше покликав він дружину.
У відповідь тиша…
– Аліно! – уже більш усвідомлено і поступово прокидаючись, сказав Олег.
Але йому знову ніхто не відповів. І ось тоді він розплющив очі…
Зрозумівши, нарешті, що він досипав останні хвилини чи секунди свого сну в під’їзді, Олег не на жарт розлютився. Він підскочив, почав тарабанити у двері, кричати і лаятися.
На цей шум повиходили сусіди, попросили його спокійно втихомиритися, але він усім відповідав тільки грубістю і на одного із сусідів навіть намагався напасти, коли той вийшов.
А Аліна в цей час спокійно пішла в душ, намагаючись не помічати зайвого галасу, що лунав із під’їзду.
Зрештою, сусідів цей шум вивів із себе, і хтось викликав поліцію.
Коли приїхали співробітники поліції за викликом, Олега вже біля дверей не було, але вони постукали до Аліни, запитали, що сталося і що це був за чоловік, який влаштував дебош у під’їзді.
Вона їм усе пояснила, не вдаючись у подробиці про своє сімейне життя. Пояснила, що чоловік прийшов додому, що вона вранці його тільки виявила і, боячись, що він почне під дією міцного бешкетувати вдома, вона витягнула його зі своєї квартири, а завтра збирається йти подавати на розлучення, тому що жити з цією людиною вона більше не збирається.
Її вислухали, записали свідчення. Обійшли сусідів, з’ясували, що Олег частенько влаштовував скандали вдома, і порадили Аліні, у разі повторного приходу чоловіка, дзвонити в поліцію, щоб вони могли його самостійно заспокоїти.
Коли Аліна знову взялася за роботу, вона подумала, що не варто відкладати на завтра ситуацію з розлученням, зібраласч і пошла подала всі потрібні документи.
Коли Олег про це дізнався, спочатку він постійно почав надзвонювати Аліні, а потім і його мати підключилася до цього заняття. Але Аліна не брала слухавку. Їм не було про що говорити.
Знову слухати, яка вона погана дружина і господиня? Та вона й так про себе все знала, навіщо їй чужа думка, тим паче, що незабаром, коли розлучення буде оформлено, це справді будуть чужі для неї люди.
А вона тим часом не буде ні на що відволікатися, скоріше виплатить борг за іпотеку і ось тоді тільки вже думатиме, а чи варто знову пов’язувати своє життя з кимось?
Або, може, просто знайти собі чоловіка, який буде її влаштовувати у всіх сенсах цього слова, що в особистому, що в соціальному статусі. А якщо в них з’явиться дитина, то шлюб оформляти не обов’язково, головне – задокументувати все інше, зате потім буде менше проблем, у разі чого…