– Ото вже сваху добру маю, кави мені пошкодувала! – з такими словами пішла мама мого зятя з мого подвір’я, обіцяючи, що ноги її тут не буде, і її сина також.
Якщо чесно, то справа не в каві, просто я не позичила свасі гроші, і вона за це на мене дуже образилася, ще й пообіцяла, що сина забере від нас.
Мені уже байдуже, бо я зрозуміла, яка моя сваха людина. Вона ж просто користувалася моєю добротою, а я цього не помічала. І поки я без проблем все давала, то була хорошою, а тепер, коли я прикрила лавочку, враз стала поганою.
Я в Італію поїхала вже в доволі зрілому віці, в 57 років. Моя єдина донька Віра на той час мала вже 30 років, і ще була незаміжньою. Жили ми дві в нашій старій квартирі, працювали на державних роботах з невеликим окладом, тож придбати житло у нас не було можливості.
А я все собі думала, що якби у доньки була окрема квартира, то може б і особисте життя у неї швидше склалося, а так що, вона з роботи додому, а вдома я… Одним словом, надумала я на заробітки їхати. Основною метою було заробити доньці на квартиру, бо я чомусь була просто впевнена, що якщо буде квартира, то відразу і наречений з’явиться.
Не можу сказати як, але все сталося саме так, як я думала. За 5 років донька переселилася у новеньку двокімнатну квартиру в новобудові, і відразу вийшла заміж.
Її наречений був на 4 роки молодшим за неї, але ще жодного разу не був у шлюбі. Пропозицію моїй Вірі він зробив майже відразу, а ми з ним по відеозв’язку познайомилися. Я настільки була рада, що донька моя заміж виходить, що до нареченого я особливо і не придивлялася.
За рік молодята мене ощасливили – я стала бабусею. На хрестини внучки я вже приїхала, тоді я вперше і познайомилася з зятем і його мамою. Сваха молодша за мене, і дуже комунікабельна, весела жінка, ми з нею відразу подружилися.
От тільки мені не подобалося те, що вона любила так, між іншим, слівце закинути, що мовляв, якби не її син, то ходила б моя Віра в дівках. А те, що її синочок прийшов на все готове в обставлену двокімнатну квартиру, вона до уваги не брала.
Та я мовчала, не хотіла на цьому загострювати увагу, бо головне, що моя донька, нарешті, влаштувала своє особисте життя.
Коли я приїжджала додому, то свасі я завжди привозила і гостинці, і подарунки. Та й вона сама до мене щодня в гості приходила, ми пили італійську каву і говорили про життя. Сваха теж не дуже багата людина, тому я їй завжди старалася підсобити – то макарони італійські дам, то каву. Та й гроші я їй не раз зичила, але виходило що дарувала, бо жодного разу сваха мені їх не повернула.
А цього разу сваха запросила позичити їй аж 4 тисячі євро, вони з чоловіком вирішили ремонт в квартирі своїй робити. Сваха обіцяла, що як тільки зможуть, ці гроші вони мені повернуть, але я щось дуже в цьому сумніваюся. Звідки вони візьмуть таку суму, щоб борг повернути?
На заробітки зі мною сваха їхати не хоче, я їй не раз пропонувала. А грошей задарма хоче. Ні. Нехай вибачає, це занадто великі гроші, щоб їх отак подарувати просто. Тому я і відмовила, а вона образилася.
Думаю, що я все правильно зробила, тільки боюся, щоб через це у моєї доньки сімейне життя не розладналося, бо я собі тоді цього не пробачу.