– Наш син не брав ваші гроші, – говорили мені і син і невістка. Але я не вірила. Вони з-під матрацу зникли саме після цього, як ті від мене поїхали.
– Я ще не є в тому віці, щоб забутися, де положила гроші. Це Дмитра рук справа. Він не є наша родина. Не знати, хто його батько. Ти ж про нього нам нічого не розказуєш. Певне, такий, що і соромно говорити, – відповідала я невістці.
Ці гроші я давно відкладала собі, як то кажуть, на судний день. Не хочу, щоб потім діти мали клопіт. Я вже давно до всього готова. І сукенка попрасована на вішаку висить і колготки. Ну а гроші є гроші, мають бути.
Я наскладала з пенсії майже сто тисяч.
Живу я в селі сама. Мені 78 років.
Син мій молодший одружився на дівчині, в якої вже був син.
Стас цей вже дорослий, в десятий клас перейшов.
Ірина і моєму сину дитинку подарувала.
Ви знаєте, зараз мені соромно, але мушу визнати, що не полюбила я чомусь Ірину. Так, і через дитину, бо прийшлось моєму сину його годувати і взагалі, я хотіла для сина кращої долі.
В Ірині я бачила лише все погане. Навіть якщо це і було щось добре, я бачила це по своєму.
Приїхали вони до мене і привезли, наприклад, продукти. Я ж могла сказати, що такого хліба не їм, бо не люблю. Те саме з ковбасою, чи навіть колготками.
Як тільки Ірина не намагалася мені догодити, я все відкидала.
І нічого, що потім я ту ковбасу за дві щоки напинала, бо була дуже смачна. Сама ж такої не куплю, бо дорога. Ну хотіла я її кольнути і все.
Пам’ятаю, як вона мені в стінці кришталь перемивала і збила одну салатничку. Та я такий “театр увімкнула”, що ледь ту актрису в собі зупинила.
Але з тими грошима я реально перехвилювалася.
Завжди вони в мене були під матрацом. Я любила собі ввечері сісти і перерахувати.
А тут після того, як діти поїхали, я до сховку, а його нема.
Я відразу на Дмитра подумала. Я не рідна йому бабуся, ось він і надумав в такий спосіб збагатитися.
Діти в понеділок же примчали до мене.
– Мамо, може в інше місце переложили. Та не міг Дмитро взяти. Він має свої, кишенькові гроші, – виправдовувалася невістка.
Але я Ірині не вірила.
Я була впевнена, що це його рук справа і вимагала, щоб положив звідки взяв.
Але в один момент я згадала, що раз переставляла гроші в шафу.
Я перевірила… і ви знаєте, так соромно мені стало, бо гроші знайшлися між хустинами.
Ірина лише видихнула. Син також перехрестився і поїхали вони. Я ще хотіла вибачитися, але якось не хватило часу.
А через тиждень син зі своїм сімейством приїхали наводити в мене порядки. Підготувати хату до зими.
Я сиділа на лавці і дивилася, як невістка після всього, що я їй зробила, мені вікна миє.
Так мені незручно стало.
Я винна перед нею. Я погана свекруха, але через свою гордість досі пробачення не попросила.
Як мені це зробити? Я зрозуміла, Ірина хороша дружина і невістка і діти в неї хороші… і Дмитро…
Автор – Карамелька