От я навіть не знаю, як до цього ставитись. Не буду називати ніяких імен, а просто розповім саму ситуацію.
Ми з чоловіком живемо в Хмельницькому. У нас двоє вже дорослих дітей, обоє мають сім’ї. Ми з чоловіком ще працюємо, у нас є квартира, дача, машина.
Дочка наша живе з чоловіком в Києві, а син з невісткою також у Хмельницькому, купили собі квартиру недавно.
Невістка наша сама з невеличкого райцентру, там її батьки живуть. Познайомилися Ярослав наш і Настя на останньому курсі університету. Нам дівчина сподобалась, ми за них раділи.
Зараз вони з Ярославом чекають на поповнення, Настя при надії. І все б добре, але недавно сталася одна дивна подія.
Наші діти одружені вже два роки, вони просто розписалися, весілля не було. Ми з нашими сватами спілкувалися тільки тоді в кафе у день розпису, а в гостях одне в одного не були, якось не складалося.
А це поїхали до свахи на ювілей, 60 років, з ночівлею. Якраз на вихідні припало, ми з чоловіком давно нікуди не їздили, все в роботі.
Тому вирішили не відмовлятися від запрошення і поїхати. Тим більше, ще ж тепер наша рідня, скоро всі станемо бабусями і дідусями. Тож треба як не як спілкуватися хоч іноді.
Взяли ми з собою гостинці – цукерки, сир хороший, ковбаску, пляшку червоного. Конвертик на подарунок. Свати зустріли нас, всадили за стіл. Всього було багато і смачно приготовлено. Але далі почалися дива.
Було вже доволі не рано, щоб поїхати ночувати додому, та й домовлялися ми спочатку з ночівлею. От тільки я потім про це пошкодувала і більше туди з ночівлею не поїдемо з чоловіком, бо все це якось дивно, якщо лагідно сказати.
Свати сказали, що самі ляжуть у прохідній кімнаті, молоді в кімнаті Насті, а нам відвели свою спальню, за їхніми словами – найзручніше місце в будинку, з окремими зручностями.
Найзручніше то найзручніше, але є нюанси. Отже, вони поклали нас у своїй спальні, але! Постіль не поміняли, рушники чисті не дали. Попросити було не зручно, адже ми в гостях. Але чесно кажучи дуже неприємно було.
Ми так не звикли, у нас так не прийнято. Завжди для гостей – все чисте і свіже. Та й на свої ліжко у нас, чесно кажучи, не прийнято когось чужого, та навіть і родичів, класти. Та й таке. Я подушки на іншу сторону перевернула, щоб інший бік наволочки був.
Рушниками таж неприємно було чужими користуватися, тому ми лише вмилися і витиралися паперовими серветками, які у мене з собою на щастя в сумці були.
Отакі справи. Звичайно, нічого такого з нами не сталося. але гостювати з ночівлею там більше немає бажання. Вранці попили кави з тортиком, салатів трохи поїли та й ми додому поїхали.
Ми нічого сватам звісно не сказали, дякували за гостинність і смачні страви. Ну але осадочок лишився, як то кажуть. А ви що думаєте з приводу цієї ситуації? Цікаво різні думки почути. Можливо, для когось таке і нормально?
Автор – Олена М.
Фото – авторське.