Я залишила свого хлопця, щоб він зрозумів, що любить мене. Натомість я зустріла його рука об руку з незнайомою дівчиною.
Я була впевнена, що таким чином “виховаю” Романа. Оскільки ми переживали чергову кризу, я запропонувала зробити невеличку перерву у стосунках і переїхала до мами. Ми мали не зустрічатись деякий час, щоб він зрозумів, що може втратити. Але виявилося, що Роман не так вже й сумує наодинці. Навпаки. Йому це дуже навіть подобається.
Роман мало приділяв часу нашим стосункам, а я зі свого боку робила все можливе й не можливе. Аргументи нічого не вирішували, треба було зробити рішучий крок і я вирішила діяти.
В голову мені прийшла ідея поїхати від Романа на деякий час. На дуже короткий час, щоб Роман усвідомив, що любить мене. Ми назвали це “пауза”. Потім я побачила його з іншою жінкою, і мої очікування рухнули в один момент.
Усім у наших стосунках займалася я. Чи це було те, що ми збираємося робити на вихідних, коли у когось день народження або щось полагодити в квартирі.
Коли виникала “буря”, я завжди ініціювала примирення. Я працювала над нашим спілкуванням і над тим, щоб проводити достатньо часу разом.
Якби я скинула усе на Романа, ми б тільки сиділи разом перед телевізором, або я могла б піти з ним випити “пінного” до його друзів.
Мене непокоїло, що мій хлопець не поворухне пальцем, щоб зробити щось приємне і цікаве для нас обох. Коли я злюся на нього, він і не думає підійти до мене, вибачитися і спробувати мене заспокоїти.
Я довго пояснювала Роману, що також потрібно брати участь у наших стосунках. Я не можу робити все сама і відповідати за нас обох.
Що, буде коли ми одного дня створимо сім’ю? Чи буде Роман поводитися, як раніше? Я вирішила провчити Романа…
– Скоріш за все, потрібна перерва, я хочу все обдумати. У мене таке враження, що тобі байдуже, з ким ти тут живеш, – пояснила я Роману.
Він виглядав здивованим, і це додало мені сміливості.
– А ти не вважаєш, що “перерва” це початок кінця? – стурбовано запитав він.
Принаймні, я так зрозуміла його тон. Незважаючи ні нащо я з гордістю спакувала валізу і переїхала на місяць до мами.
Правило полягало в тому, що ми навіть не зв’язувалися з Романом. Через місяць щось та й мало змінитися.
Я тоді жила у переконанні, що мій хлопець дуже переживає через мій переїзд. Я сміялася, уявивши, що в нього порожній холодильник і він сумно тиняється по квартирі. Насправді все сталося інакше.
Коли я пішла гуляти з маминою собакою, я абсолютно випадково зіткнувся з Романом. Спочатку я його не впізнала, бо не очікувала побачити в тому районі, та й він йшов не один.
Він йшов під руку з дівчиною, у якої на поводку були дві маленькі собаки. Моє серце йокнуло, і я сховалася за деревом.
Я вирішила не розповідати Роману, з ким я його зустрічала. Через місяць я повернулася, і все нормалізувалося. Роман не змінився, і я вже знаю, що він навіть не сумував за мною.
Цілком можливо, що в нього серйозні стосунки з цією дівчиною з собачками, тож мені нічого не залишається, як назавжди спакувати свої чемодани.
Можливо, Роман думає, що це ще одна “перерва” у стосунках. Але цього разу він буде здивований, тому що я не повернуся.