Uncategorized

Ось, забирайте собі назад той рис, гречку і ячмінну кашу. Свинки на балконі ми не тримаємо і в такій кількості тих дешевих каш не потребуємо, – сказала мені в неділю невістка. Я ж до дітей зі відкритим серцем. Знаю, що в них деякі фінансові проблеми. Ось і стараюсь допомогти хоч продуктами. Але ні, невістці не підійшов рис, бо не пропарений. – Я таким не користувалася і не буду, – самі ту дешеву продукцію їжте, – замість дякую сказала Анна

– Ось, забирайте собі назад той рис, гречку і ячмінну кашу. Свинки на балконі ми не тримаємо і в такій кількості тих дешевих каш не потребуємо, – сказала мені в неділю невістка.

Я ж до дітей зі відкритим серцем. Знаю, що в них деякі фінансові проблеми. Ось і стараюсь допомогти хоч продуктами. Але ні, невістці не підійшов рис, бо не пропарений.

– Я таким не користувалася і не буду, – самі ту дешеву продукцію їжте, – замість дякую сказала Анна.

Я живу від сина з невісткою не далеко. Чоловік від мене полинув на небеса п’ять років тому. З того часу я і стараюся бути корисною синам. Один, старший син, живе в Хмельницькій області.

Я не часто до них їжджу, але стараюся онукам поштою подаруночки завжди передати. Насправді живе старший син гарно, в них сімейний бізнес. І приїжджаю до них при нагоді, інколи на тиждень, а інколи і на місяць. В них свій будинок, тому особливо влітку там добре в садочку.

А ось молодший Петро з Анною живуть не так багато.

Все вони жалілися на те, що грошей не хватає. Особливо ця тема гостро підіймалася в літній період, коли вони на море хотіли, чи ще десь відпочити. Я їх розуміла, бо і дітей треба звозити на море і самим трішки відпочити.

Я віддавала сину всі свої заощадження, але коли почала жити на одну пенсію, то сильно з тим “морем” допомогти не могла.

Ось і старалася до них як йти, то хоч щось з продуктів купити.

Зайду в магазин, подивлюсь, що є по акції, та й куплю для дітей.

Онукам я цукерки купляла, чи морозиво. Невістці завжди цілі пакети чи то гречки, чи рису. Навіть цукор чи сіль. На господарстві все пригодиться.

А недавно приходжу з яблуками, упаковкою рису і банкою олії, а невістка з тим всім мене не прийняла.

Сказала, що це дуже дешеві крупи, а вони такого не їдять. Залізла вона в кладовку, витягла три пакети рису і сказала все собі забирати.

– Ми їмо тільки пропарений.

Ой, всякого різного мені Анна наговорила, що й писати соромно. Та я як краще хотіла, вже їм полегшення буде. Але ні, їм не підходить. То як я море оплачувала внукам, то була доброю, а як рис не пропарений, то вже поганою стала.

А ви допомагаєте дітям? Чи то я така наївна?

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.