Як то буває в теперішній час, є люди, які за буть що хочуть допомогти і підтримати наших захисників, а є і геть їм протилежні..
Так стається майже щоразу, як я їду в гарячі точки. Завжди одні і ті жіночки напечуть мені домашньої випічки, наліплять вареників, які хлопці дуже полюбляють.
Ті хто немає змоги через роботу щось приготувати, то купляють хлопцям теплі речі, чаї, каву і різні миючі. І це не лише обов’язок наш, це великий прояв людяності.
Такими своїми діями ми наближаємо нашу перемогу.
А є ті, які просто тихо сидять в своїх домівках і нічого не роблять, бо їм байдуже до когось: “Мій син там не служить, то й добре”.
Але вдумайтесь, люди, якщо сьогодні ми не допоможемо тим, хто там, то скоро сусіди і в нашу хату прийдуть.
Сьогодні, коли я заїхав в магазин дещо купити для своєї матусі, спостерігав таку розмову жіночки, років десь шістдесяти, може трошки більше.
Але судячи з її зовнішнього вигляду, вона виглядає ще досить молодо, а ось судячи з її розмови, то вона вже отримує пенсію. Вся ця розмова відбувалась в одній із сільських крамничок.
Жіночка сильно жалілась на владу, що вона, мовляв за людей ніц не думає. Як то виживати на ту мізерну пенсію в три тисячі гривень. Це ж неможливо.
– Ось, подивись Любо, – так звати продавця, – наскільки я зараз скуплюсь в тебе і того мені вистарчить лише на три-чотири дні.
А щоб ви розуміли, набирала жіночка не економлячи. Там були і сардельки недешеві і великий кружелець ковбаси, дві пачки печива також неабиякого, цукерки і ще деякі крупи.
Сума вийшла не маленька, але якщо цій жінці ці продукти лише на три чи чотири дні, то вона досить файно собі поживає.
Я, наприклад, в теперішній час стараюсь економити на дрібницях.
Та тут я не втримався і наважився її поспитати, чи не хоче вона щось передати нашим захисникам, адже вже завтра відїжджаю на схід, бо везу хлопцям з села автівку.
Жіночка щось погукала, позавертала очима і сказала, що нема з чого. Їй ще потрібно до кінця місяця дожити, свята йдуть грошей самій треба.
Звісно, що я не наполягав і конфлікту з цього не створював. Та пишу вам цю історію лише для того, щоб ви зрозуміли цю різницю. Щоб кожен з нас для себе чітко знав, до якої групи людей він належить.
Щоб після Перемоги не було соромно на себе в дзеркало дивитись, а ви були горді за свої вчинки.
Переможемо!
Автор – Успішна Емма