– Мамо, Андрій обіцяв мені, що ось-ось покине дружину. В них давно в сім’ї не ладилося. Ти вдруге зіпсувала мені життя, – сказала мені тридцятирічна дочка і вибігла з дому.
Її не було три дні, а коли Галинка повернулася, то навіть не привіталася.
Я не знаю як бути. Дочка вважає, що це я причина того, що вона досі сидить в дівках.
Але це не так. Як і кожна мама я бажала і бажаю своїй дитині лише щастя.
Невже Галі не хватило того, що тато покинув нас двох і пішов до іншої жінки?
В той час, коли подруги Галини ходили вже по дискотеках, я свою дочку заставляла вчитися. Я вважаю, що жінка не повинна залежати від чоловіка і повинна здобути освіту, щоб в разі чого не опинитися на вулиці.
Просто так колись вчинив мій чоловік. Він привів в нашу квартиру нову жінку і я з десятилітньою Галинкою залишилася на вулиці.
Нас до себе взяла жити моя бабуся, по маминій лінії. Її вже з нами немає, а квартира оформлена вже на мене.
Колишній чоловік не довго жив в нашому містечку. Він продав цю квартиру і з новою сім’єю виїхав за кордон. Ні я, ні дочка, нічого про нього не знаємо. Але я і не хочу ворушити минуле, бо важко ми ставали на ноги.
Ось тому я й берегла доньку. Головним її завданням було навчання.
Галинка справді гарно вчилася, закінчила з відзнакою школу, потім і університет. Влаштувалась на роботу в офіс і ще вступила на заочне навчання.
З хлопцями дочка не зустрічалася, бо не було коли. Весь вільний час ми з Галинкою ходили у театр, кіно, багато читали і розвивалися.
Я думала, дочка подякує мені за таке виховання. Але зараз, виходить з її слів, я зіпсувала їй життя.
Я бачила, що Галинка змінилася, вона сяяла від щастя і я зрозуміла, що тут замішаний хлопець.
Але як я про нього не розпитувала дочку, Галя все мовчала.
– Прийде час і ти про нього дізнаєшся, – говорила вона мені.
Я раділа за дочку, поки добрі люди не відкрили мені на її “кохання” очі.
– Олю, все містечко на слуху, а ти ніби не хочеш це помічати!, – сказала мені подруга.
– Що на слуху? Як? Що ти маєш на увазі?
– Ти ж знаєш Оксану, що двійнят має?
– Ну, так, знаю! А що?
– А її чоловіка знаєш?
– Ну так, з вигляду, містечко в нас не велике.
– Так ось, твоя Галя з ним крутить шури-мури!
Світ ніби перестав для мене існувати.
Я не розуміла, як маю жити і що робити. Я вирішила не говорити нічого Галі. Я пішла дальше, до дружини цього Андрія.
Вона, виявляється, як і я, нічого не знала, бо була зайнята п’ятирічними близнюками. А може, я так думаю, не хотіла нічого знати.
Але моя зустріч дала свої результати.
Дочка після роботи йшла додому, але без настрою. Я лише потирала руки, бо не таку долю я хотіла для дочки.
Як я зрозуміла, цей Андрій налякався того, що про все дізналася дружина. У нього в планах не було йти з сім’ї, ось він і відсторонився від Галинки, щоб зберегти сім’ю.
Вони розбіглися, але через деякий час до дочки дійшло, що це я втрутилася.
– Мамо, ти не даєш мені спокійно жити. Якби не ти, я б давно вийшла заміж. В мене б були діти. Ти зі своїм навчанням і життям мені все життя зіпсувала. Андрій мене кохав. З дружиною вони живуть, як пес з котом. Ти і тут пішла проти мого щастя.
Дочці 30 років, дві вищі освіти, але розуму немає.
На декілька днів вона переїхала до подруги пожити, але відійшовши вона повернулася. Але поки ми не спілкуємось.
Як мені бути? Як зробити так, щоб Галя зрозуміла, що я бажаю їй лише щастя? А чоловіки, в яких є сім’ї, їх не кидають?
Автор – Карамелька