Від Амуру до Ельби, від степів Монголії до Кавказу, на гігантській території Євразії то там, то тут височіють великі кам’яні плити із зображеннями воїнів чи тварин. Більшість стел прикрашена образами оленів з багатими рогами та сплющеними мордами, схожими на дзьоби. Саме тому їх колись назвали «оленячими каменями».
Ті, хто залишив знаки на камінні, наімовірніше жили на рубежі II-I століть до н. е., а це залізний вік. До цього часу не з’ясовано що означають ці малюнки, експерти будують лише гіпотези, розводячи руками. Складність створює те, що моноліти не належать одній культурі, скоріш за все вони навіть з різних епох. У Монголії та Забайкаллі вони є сусідами з плитковими могилами, а в Туві стоять біля уюкських курганів.
Про що говорять олені та люди з монументів
Малюнки, як правило, схематичні, накреслені смугами та завитками. Під оленями часто видно списи, ножі та сокири, іноді можна помітити контури човнів. Є на монументах образи чоловіків. Хтось вважає, що він один на більшості каменів і є першопредком, вождем або героєм. Деякі бачать у них індивідуальні риси, можливо, тих людей, які спочивають у курганах та могилах.
Невелика частка кам’яних плит прикрашена зображеннями козлів, кабанів, коней. Але все ж таки більше уваги ті хто наносили ці малюнки, приділяли оленям, а отже цих рогатих тварин шанували. Є думка, що олені асоціювалися із сонцем, бо на камені поблизу Верхньоудинська зображено олень, у якого диск сонця немов заплутався у рогах. Можливо, такі гіллясті світильники на головах копитних символізували родючість. А приріст стад, хутра, дичини завжди пов’язували з культом сонця.
Роги родючості
Не виключено, що оленя обрали як культову тварину завдяки ойго фізіології. Роги молодих оленів починають рости в лютому-березні, тоді ж земля покривається проталінами і починає зеленіти. Зростають роги з березня по вересень, рівно стільки, скільки потрібно посівам для визрівання. А восени починається гін у період в’янення. Мисливці знали ці процеси і не могли залишити їх непоміченими. Тому зв’язок астрономічних та біологічних процесів знаходив відображення у мистецтві та релігійних уявленнях.
Є ще одна причина шанування оленів. З давніх-давен люди знали користь пантів – знову відрослих рогів. Немає сумнівів, що північні народи використовували м’ясо оленів у їжу, а шкіру для обігріву. Тому олень був джерелом корисних якостей, як у практичному, так і в духовному сенсі, а це вагома причина робити його об’єктом поваги та поклоніння, а також встановлення на честь нього маси пам’ятних гігантських стовпів — оленячого каміння.