– Оксано, ти вже домовся з дочкою, пекти мені той торт чи ні?, – сказала мені подруга по телефону.
– А що трапилося, Лесю? Анна ж обрала який хоче торт і з прикрашанням ви ж ніби й домовилися. Якась там косметика повинна бути зверху? Хіба ні?
– Ми то домовилися. Я вже всі інгредієнти купила, завтра мала б пекти, але подзвонила Анна і сказала, що відміняє замовлення. Ти ж знаєш, я такого не люблю.
– А чому відмінила? – спитала я подругу. – Вона сказала причину?
– А причина одна, твій зять. “Вітя сказав, що нема чого гроші тринькати! Спечеш сама. Теж мені робота!”
В моєї онучки в п’ятницю буде день народження, 15 років. Це кругла дати, мають прийти і куми і родичі і друзі Марічки.
Я і порекомендувала Анні, щоб торт замовила в моєї подруги Лесі.
Дочка зраділа, бо не часто замовляє десерти, а тут і перевірений кондитер і ціна не така захмарна, як у всіх інших.
В Лесі багато замовлень, але для мене вона місце знайшла і пообіцяла їй спекти найкращий десерт.
Анна домовилася з Лесею за ціну, кілограми і що буде зверху.
Але як виявилося, Віті, моєму зятю, ця ідея не сподобалася.
Зять мій дуже скупий. Він не дасть Анні і копійки витратити без його дозволу. Я не раз її беру за руку і купую колготи чи сумочку, бо соромно, що в такому лахмітті дочка ходить.
Вітя замість того, щоб роботу змінити, або ж підробіток знайти, гайки дружині прикручує.
Анна також працює, але всі її зароблені гроші йдуть на харчі і дітей.
Я б нічого не казала, якби моя Анна вміла хоч якось пекти. Але ні в мене ні в неї такого дару немає.
Мені було б соромно перед ріднею, щоб Анна винесла якусь ляпатошку зі свічечкою дочці на ювілей.
Та й онучка гарно вчиться, вона заслужила на красиве свято і тортик.
Я вирішила, що сама замовлю і оплачу цей торт. Нехай зятю буде соромно.
Я не раз казала Лесі, що це не справжній чоловік, але вона мовчить. Їй так зручно.
Але як так? Я вже не молода, але на таке б очі не закривала.
Ну скажіть мені, невже колись цей Вітя стане щедрим? Бо моя Анна каже, що час все змінить і буде і на її вулиці свято…
Автор – Карамелька