Так сталося, що з чоловіком моїм Віктором, я жила тільки заради дітей. Звісно, на початку було все добре, але потім наші стосунки погубили ревнощі чоловіка.
Віктор дуже добре вмів залицятися, і саме його наполегливість колись підкорила моє серце. Та, коли ми почали зустрічатися то іноді в нього ставалися великі напливи ревнощів. Спочатку я думала, що так проявляється його любов.
Так я й втратила всіх друзів, першими під “лупу” попали всі друзі протилежної статі, а далі й будь-які подруги, що на думку Віктора погано на мене впливали.
Тоді я була молода і дуже закохана в цього хлопця, тож втратити для мене якось друга не було так важливо, адже головне, щоб Віктор був поруч, думала я.
Життя стало спокійнішим, коли в нас народився синок. І хоч Андрійко не давав спати ночами, проте напливів ревнощів від чоловіка більше не було. Та спокій не міг тривати вічно.
Коли я вийшла на роботу, то Віктор знов почав мене підозрювати в тому, що я йому не вірна. Та все скінчилося, як тільки я вдруге пішла в декрет. Єдиною відмінністю було те, що більше я жодного дня не працювала.
Чому я на все закривала очі і мовчала? Тільки тому, що дітям потрібен батько. Я намагалася зробити все якнайкраще, щоб зберегти сім’ю. За намаганням це зробити й не помітила як, окрім сім’ї залишилися лише одна подруга і то вона жила по сусідству. Олена завжди була близькою подругою сім’ї, а іноді навіть їздила з нами в подорожі.
Та схоже мої старання були марними. Одного дня Віктор зібрав речі і пішов до іншої, але далеко він не пішов, бо виявилося, що ввесь час він “гуляв” з Оленою.
Мій чоловік “наставив мені роги” з моєю єдиною подругою, що жила по сусідству, просто зібрав свої речі і пішов туди. І це в той же час, як Віктор пів життя влаштовував мені сцени ревнощів.
Я майже змирилася з тим випадком, але і трьох місяців не минуло, як Віктор почав проситися назад. Колишній чоловік знову як в молодості почав наполегливо проявляти до мене знаки уваги.
Сюрпризи, подарунки і вибачення почали мене зустрічати мало не щодня. Ще один важіль впливу це діти, які дуже сумують за батьком.
І ось що мені тепер робити? Як би ви вчинили на моєму місці? Чи прийняли б ви назад такого чоловіка хоча б заради дітей?
Автор – “АанГа”