Пройшло майже 2 дні з моменту проведення заходу Міжнародного проєкту задля популяризації української культури “Таємниці України для тебе”, а я досі ловлю хвилі насолоди від різнобарв’я вражень.
Про це в соціальній мережі Фейсбук пише участиця проєкту Яна Хром’як.
В МЗС України в чудовий День вишиванки 20-го травня в повітрі витала атмосфера культурної синергії, що послужила невидимою ниточкою об’єднання всього українського гену. Унікальність цього проєкту у всеохопності, бо ж його покликання – зібрати докупи самобутні перлини регіональної української культури, як-от такі, що були серед представлених на заході: витвори традиційного ткацтва, петриківський розпис, кримськотатарська кераміка, автентичні головні убори, вироби з лози, гердани, вишиті книги, витинанки, музичні інструменти, а також Великобичківський весільний медяник, що представив Закарпаття (Великобичківська селищна рада).
Жодне ремесло не може піддаватися порівнянню, адже у варіаціях виробів дзвенять голоси нашого ментального гімну, що якраз-таки на подібних заходах завжди звучать в унісон. Я радію, що мала честь представити медяник разом з найкращою майстринею своєї справи Лесею Гайналь, а також розповісти гостям про історію та значення його закодованого орнаменту.
Дуже тішить, що наш медяник справив «смачні враження» на кожного, хто куштував, зокрема Надзвичайних та Повноважних Послів Чеської Республіки, Туреччини, В’єтнаму, тоді як Посол Нгуєн Хоан Тхань сказав, що їв би медяник щодня з чаєм. Проте для бичківців це сокровенний оберіг, що випікається тільки для весільного торжества і несе в дім молодих злагоду та любов.
До того ж, найбільше мені звихрювало серце велике різномаїття вишиванок та їх унікальні комбінації, в яких закладено код нашої нації. Врешті, для мене цей проєкт – це про особисте, адже будучи іноземним студентом за програмою «Дипломатія та міжнародні відносини» я також позиціоную себе делегатом української культури, правнукою славних предків, що прагне зберегти скриньку з історичними надбаннями. Тому мені приносить велику насолоду ініціатива проєкту, кінцевим результатом якої є випуск унікальної книги, що стане частиною національних бібліотечних та архівних фондів та поповнить колекції закордонних бібліотек, зокрема Бібліотеки Ватикану.
Я погоджуюся з Aнатолієм Лютюком, що маємо записувати таємниці української культури, щоби вони не згубились в історичному потоці. Тому в цьому дописі хочу подякувати ініціаторам, співорганізаторам та учасникам проєкту, зокрема Iрині Рабарській (директорка Благодійного фонду «Чисті Серцем), Aнатолію Лютюку (Керівник Центру української культури у м.Таллін), Василю Вишиванюку (Почесний консул Угорщини в Івано-Франківській області), Павлу Клімкіну (Міністр закордонних справ 2014-2019), Дмитру Кулебі (Міністр закордонних справ від 2020), Ростиславу Держипільскому (Директор Івано-Франківського національного музично-драматичного театру імені Івана Франка), Наталії Рибак (найраща майстриня Петриківського розпису), Олегу Бурсф, Ірині Мацепурі, Лесі Гайналь, Роману Шешваку та іншим достойникам культури і громадського активізму. Файна Сторінка Фонд Чисті Серцем