Невістка не запросила нас з чоловіком на новосілля, бо ми і копійкою їм не допомогли з будівництвом. Син замість того, щоб хоч слово якесь вставити в наш з батьком захист, стояв опустивши голову.
Ми живемо зі Степаном в селі. Обоє вже на пенсії, але пару курочок ще тримаємо, щоб по яйця в магазин не бігати.
Виростили двох синів.
Старший наш Орест з сім’єю вже багато років живе в Канаді. Сюди приїжджають дуже рідко. Ми спілкуємось через ноутбук з ними, але також не часто. Зазвичай на якісь свята чи іменини.
А ось молодший наш Назар залишився біля нас, точніше, не біля нас, а в Україні, де і звив своє гніздечко.
Ми обох синів вивчили. Старший в нас інженер, дуже гарно вчився в школі, ось і досягнув висот. Молодший Назар вивчився на юриста, і має свою нотаріальну контору.
Ми собі цукерки лишній раз не купили в свій час, бо все в дітей вкладали. На той час ми тримали і корову і поросяток. Дещо самі їли, а дещо продавали, бо на роботі що я що Степан отримували не багато, ще й в той час заробітну плату не всім платили. Ось і приходилось викручуватись. Всяке було.
Коли Назар одружився, то пішли вони з Катериною жити на орендовану квартиру. Мама Каті, моя сваха, вже багато років на заробітках в Італії. З чоловіком вже розлучена, ще є в них молодший і ще не одружений син.
Коли прийшов час купляти будинок, діти спитали в нас, чи допоможемо ми чимось. Це дивно було від них чути, бо прекрасно і син і невістка бачили, як ми живемо. Та я постіль собі останній раз купляла з рушниками років з двадцять тому. Все ми на всьому економили, бо дітям треба більше.
– Ми вам бульби на зиму дамо і м’ясом морозильник наповнимо, – сказала я невістці, бо з чого мали допомогти?
Я бачила, як вона знітилася, але я на це уваги не звертала.
В той час і чоловік занедужав, але дякувати Богу, допоміг з лікуванням син з Канади. Назара я навіть не просила, бо знала, що на будівництво йде багато грошей.
Назар гарно на той час заробляв, також їм, наскільки я знаю, допомагала сваха з Італії.
Наша допомога у вигляді бульби і інших овочів не рахувалася.
Ось тому коли все було готове і йшло до новосілля, невістка сказала, що серед запрошених буде лише молодь і її мама, бо в той час буде в Україні.
А потім з підсмішкою додала, що хто долучився до будівництва той і буде.
Те, що ми сина вивчили на таку професію, ще й з першою роботою допомогли, не рахується.
Так прикро стало, словами не описати.
Син з Канади каже не перейматися і жити своїм життям, але ми так зі Степаном не можемо.
Як нам змиритися з такою невісткою і її принципами?
Автор – КАРАМЕЛЬКА