Багато років я збирала своїх численних родичів і друзів у себе вдома, накривала за свій рахунок столи, які аж вгиналися від їжі, всім було весело. Я товариська, весела людина і мені дуже подобалося збирати великі компанії за одним столом. Але останнім часом ситуація кардинально змінилася, і я вирішила, що досить з мене цих застіль.
Нещодавно у мене був день народження, і я сказала, що вдома нічого не роблю, а хто хоче, може прийти привітати мене в кафе, де я збиралася провести цей святковий день. Родичам і друзям така моя пропозиція не сподобалася, вони навіть образилися, і ніхто з них не прийшов в кафе.
Ну що ж, це їхнє право. А для себе я вже вирішила твердо – досить з мене цих посиденьок, тепер якщо щось і святкувати, то лише в кафе чи ресторані.
Я знаю, чому моїм родичам і друзям не подобається це. Тому що до мене додому вони звикли приходити з пустими руками, максимум, принести пляшку чи коробку цукерок. А якщо йти в ресторан, то треба брати конверт, в який ще й треба щось покласти. А витрачати гроші вони не люблять, як виявилося.
А мені хіба все з неба падає? Та я завжди витрачала кілька тисяч гривень, щоб накрити стіл, і нічого мені не верталося. А потім, коли гості розійдуться, на мене ще завжди чекала гора немитого посуду і прибирання до півночі. От навіщо мені це?
До того ж, дуже багато родичів люблять приходити в гості, роблячи сюрприз. У тебе свої плани, а тут раптовий дзвінок у двері та все, відпочинку як не бувало. Прогнати я з не можу, не так вихована. От і доводиться терпіти.
А ще, коли за одним столом збираються родичі та близькі друзі, часто починаються сімейні з’ясування стосунків. Під впливом чарчини людям часто розв’язуються язики, і виявляється, що хтось на когось не так подивився чи не те сказав. А хто крайній? Звичайно ж, я, бо зібрала всіх разом і допустила присутність таких людей за столом. Я дуже почуваюся незручно, хоча я то тут до чого?
Крім таких сцен мене почав напружувати нескінченний хаос, що залишається після свята. Спочатку потрібно витратити купу часу щоб прибрати квартиру, все купити, і приготувати купу страв. Потім з бадьорим, сяючим обличчям зустріти всіх гостей, відбути вечір, служив кожному. Після цього все прибери. Ще, до того ж, знайдуться ті, хто критикуватиме тебе за сервіс: не так подала, не так приготувала. У результаті виходить, що ти погана господиня.
Саме так і було після останніх наших посиденьок, коли сестра чоловіка на наступний день заявила, що я приготувала не смачні салати, і що Олів’є тепер ніхто не готує взагалі. Мені було прикро від її слів, адже саме вона прийшла до нас в гості без нічого, навіть шоколадку не принесла, а потім собі дозволяє критикувати мене за те, що я щось не так приготувала.
Тому я і вирішила, що найкраще все організовувати у кафе. Зібрав усіх, посидів і спокійно пішов додому, в чистеньку квартиру. Не подумайте, я не проти родичів, друзів. Просто з віком зрозуміла, що треба більше думати про себе. Краще чудово провести час десь у відповідному місці, ніж витратити купу часу і сил, готуючись до приходу гостей, а потім ще бути винною у чомусь.
А яка ваша думка? Родичів і друзів варто приймати у себе вдома? Чи краще, все ж, кафе чи ресторан?