Не знаю, чи то мені не пощастило вийти заміж за велику дорослу дитину, чи нині всі чоловіки однакові.
Михайлові 32 роки. У шлюбі ми перебуваємо 4. Ініціатива не поспішати з дітьми вийшла саме від мене. Просто після переїзду Міші до мене я наче поселилася з малою дитиною. Він ніколи не може самостійно зібратися на роботу. Не знає, де його речі, не тямить приготувати сніданок й навіть інколи забуває замкнути квартиру. Ну куди нам ще дитину?
Свекруха звісно наше рішення не підтримує. Їй онуків подавай, бо час не стоїть і я не молодну. Не хотіла я зачіпати її стосовно виховання сина, тож просто замовчую усі образи.
Нещодавно трапився інцидент. Михайло зателефонував мені вранці, хвилин 10 як я прийшла на роботу. Вдома ми не бачилися, бо я прокидаюся та виходжу раніше. У чоловіка паніка, кричить мені в слухавку, що він дуже погано себе почуває і я мушу негайно приїхати аби доглядати за ним.
-Що тебе болить? – спитала в Михайла.
-Все тіло ломить, мене наче через м’ясорубку пропускають! – скаржився він. – Мабуть, треба викликати швидку.
-Ти температуру міряв?
-37.2 можеш собі уявити?
Ще б пак! Я мало не розсміялася просто у слухавку. Боже, та хіба при такій температурі люди живуть?! Який же він розпещений.
-Ні, швидку викликати не потрібно. У тебе звичайна простуда. Випий гарячого чаю з лимоном, візьми в аптечці ліки по інструкції зрозумієш, як приймати. Я буду ввечері. Куплю тобі чогось смачненького та корисного.
-Тобто ти не збираєшся до мене приїжджати? – звереснув Михайло у слухавку.
-Мішо, скільки тобі років? Невже ти не можеш зробити собі чай та випити ліки без дружини? Не поводься як мала дитина.
Він образився і кинув слухавку. Ну й добре, хоч не буде мені заважати. Після роботи я заїхала до супермаркету, купила готову курочку та овочі. Додому повернулася уже після шостої вечора. Ще у коридорі зрозуміла, що у нас гості. Пройшла до вітальні й побачила свекруху, яка ставила компрес на лоба свого хворого сина.
-Нарешті, явилася не запилилася! Де це можна скільки вештатися? У тебе чоловік такий хворий, а тобі хоч би й що. Якщо ти думаєш, що я дозволю ображати свою дитину…
Далі я не слухала. Забрала пакунки й вийшла з квартири. Нехай матуся дбає й надалі про свого синочка, а я тим часом повечеряю в машині. На розлучення подам уже завтра.