На росії пропаганда переключилась на формування наративу по прив’язуванню комплексу неповноцінності тим, хто відмовляються віддавати життя за ідеї бункерного “собіратєля ісконно рузькіх земель”.
Тих , хто відмовляються від мобілізації виставляють неповноцінним членом суспільства. Більше того навіть у в разі медичної відстрочки – у перспективі в багатьох випадках позбавлять можливості отримати повноцінну чоловічу роботу. Від тепер військовий квиток стане перепусткою.
“Не служив – значить, не мужик і нема про що з тобою розмовляти” )” – заявляють пропагандисти, ставлячи ставки привити цей наратив перш зав все на провінційні населені пункти.
Зокрема посилаються на книги радянської доби в яких можна знайти пояснення – рідня нареченої вважала “якщо служити не може – значить, або хворий, або боягуз, або надто розумний”, а також “діди воювали, батьки служили, брати-сусіди теж, а наречений ні – тоді як такий ізгой може поруч із ними жити?”.
Ще армія для “хлопців із сіл, селищ та позиціонують як соціальний ліфтом – вони можуть пільгово виїхати з села на “нову” роботу, пільгово вступити до інститутів тощо.
В якості аргументів пропагандисти наводять якесь опитування начебто кількох тисяч росіянок, що показало – начебто вони не бачать хлопця чи чоловіка в людині, яка не вміє чи боїться битися та захищати їх, родину, країну.
Цікао що відчувають росіянки від розуміння, що їх чоловіки і сини можуть і скоріш за все не повернуться після мобілізації?