Назар та Інна побрались, коли вже знали, що дівчина вагітна. Хоча планували вони зовсім протилежне. Пара хотіла пожити у своє задоволення, а вже потім думати про продовження роду. Та сталось, як сталось. Значить так має бути. Бабусі та дідусі допомагатимуть з малечею. І молодим батькам буде легше. Закохані з нетерпінням чекали, коли на світ з’явиться їх первісток. Дитинка народилась здорова, у призначений термін. Хлопчика назвали Матвій. Батьки тішились, не могли намилуватись. Та радість і захоплення тривали недовго. Недоспані ночі давались взнаки.
Матвій був плаксивою дитиною, спав погано. Назар інколи не витримував та йшов спати до іншої кімнати. Але час не стоїть на місці. Минуло близько року і синочок став спокійнішим, вже міг показати де йому болить, не приходилось вгадувати.
Коли Матвію виповнилось два роки, Інна захотіла повернутись на роботу. Свекруха була не проти няньчити онука, доки батьки працюють. А ввечері вони забиратимуть хлопчика додому. Таке рішення було необхідністю, адже грошей не вистачало. Назар небагато заробляв і доводилось на всьому економити. Добре, що батьки фінансово підтримували молоде подружжя. Мами Назара та Інни купували Матвію одяг та іграшки. Але, коли Інна пішла працювати, матеріальне становище покращилось.
Дівчина вже мріяла про майбутній відпочинок із сім’єю біля моря. Як ходитиме по магазинах. Давно вони не оновлювали гардероб. Заманливих планів вистачало. Та одного ранку Інна відчула, що щось не так. Їй стало недобре і вона одразу зрозуміла в чому причина її жахливого самопочуття. Це токсикоз. Знову! Як так?! Лише вилізла тієї гори підгузків та пелюшок і знову поринути у тяжкі будні й недоспані ночі. Назар втішав дружину, як міг. Казав, що ще краще, що різниця у віці дітей буде невелика. Будуть разом підростати. Бабусі теж раділи звістці про другого онука чи онучку. І Матвію буде веселіше.
Так, усі разом, наполегливими вмовляннями, переконали Інну, залишити дитину. Професійне життя знову довелося відкласти на кілька років. Назар підбадьорював, казав, що буде легше, бо після першої дитини залишилось багато речей: і ліжечко, й візочок, та й одяг ще не встигли нікому віддати. Єдине, на що потрібні будуть гроші, це підгузки та засоби гігієни й можливо, щось ще по мінімуму.
– А якщо народиться донька? А в нас усі речі для хлопчика.
– Не проблема. Продамо, купимо таке, що підійде для дівчинки. Ти головне не нервуйся. Зайві хвилювання у твоєму положенні ні до чого. До того ж бачиш, як нас батьки підтримують.
Інна послухалась чоловіка та намагалась налаштуватись на позитив. За дев’ять місяців вона народила другого хлопчика, якого назвали Макар. Назар з Інною вже налаштувались знову пережити безсонні ночі, та Макарчик виявився на диво спокійною дитиною. Мама з татом могли поспати. Матвій не відходив від молодшого братика. У всьому намагався допомагати мамі. Інна не натішиться синами. Вона щаслива, що у них двоє таких прекрасних діток.