– Не плач, Наталочко. Значить, не він твоя доля. А твоя тебе ще обов’язково знайде, – заспокоювала бабуся онучку, яка гірко плакала над своєю білосніжною весільною сукнею.
Вона ж через місяць мала стати найщасливішою нареченою у всьому світі, а в підсумку зараз вона почувалася найнещаснішою і дуже розгубленою, бо не розуміла, що їй робити далі, після того, як коханий її покинув.
Наталю виховувала бабуся, бо батьків її, на жаль, рано не стало. Жили вони бідно, та незважаючи на всі труднощі, виросла Наталя дуже гідною і хорошою, а ще, неабиякою красунею.
Саме в її красу і закохався Борис, син місцевих багатіїв. Коли бабуся дізналася, до кого вечорами бігає внучка, то не зраділа зовсім.
“Бабусю, ти його не знаєш, він любить мене”, – щебетала Наталочка. І з великою вірою і надією шила собі весільну сукню.
Наталка вивчилася на кравчиню, тому сукню для себе змайструвала таку, як для королеви, обшила її квітами з бісеру на щастя, в якому вона анітрохи не сумнівалася. Вийшла не весілля сукня, а справжній витвір мистецтва.
“Бідні багатим не рівня”, – торочила своє мудра бабуся. І як у воду дивилася, бо хоч і прислав Борис старостів, і про весілля вже все було домовлено, та його батьки зробили все для того, щоб син не пішов до бідної Наталки.
“Вибач, Наталко. Не буде нашого весілля. Я маю з іншою одружитися, вона від мене дитину чекає”, – сказав Борис і пішов назавжди.
“Не плач, дитинко. Бог краще знає, як воно має бути. А ти просто вір у те, що все на краще”, – заспокоювала бабуся свою рідненьку внучку, якій тоді здавалося, що її життя закінчилося.
Після того, що сталося, в селі дівчина залишатися не хотіла. Вона в місто поїхала, і там знайшла собі роботу кравчині. Але у неї була мрія – відкрити своє власне ательє, і вона багато працювала для того, щоб її мрія здійснилася.
Кажуть, що якщо добра людина чогось хоче, то Бог обов’язково їй допомагає. Минули роки. Наталя стала власницею мережі найкращих весільних суконь, до неї з’їжджалися наречені з усіх усюд, бо знали, що матимуть ексклюзивну сукню.
Свою ж весільну сукню, яку Наталі так і не судилося одягнути, вона довго не наважувалася продати, а одного разу вона таки виставила її на продаж, але за космічну суму – 4 тисячі євро, в надії, що за такі гроші її ніхто не купить.
Та дзвінок з пропозицією пролунав буквально наступного ранку. Зворушена неймовірною красою і вишуканістю виробу, дівчина не могла підібрати слів, вона просто сказала, що це – сукня її мрії, і саме її вона хоче.
Наречена сказала, що приїде за сукнею через день, попросила Наталю бути особисто, на випадок якщо треба буде щось підшити під її розмір.
Яким же було здивування Наталі, коли з нареченою прийшов… Борис, який виявився її батьком. Він теж впізнав Наталку і від несподіванки не знав, що й сказати.
– Доню, ти справді хочеш саме цю сукню? – перепитав Борис.
– Таточку, та я про таку і мріяти не могла, вона просто ідеальна, – очі дівчини просто світилися від щастя.
Вона приміряла весільне вбрання і складалося враження, що сукня була зшита на неї. Дівчина не тямилася від щастя через те, що знайшла саме те, що шукала. Борис відрахував 4 тисячі євро, і швидко вийшов з магазину. Все, що відбувалося, здавалося йому якоюсь містикою.
Наталя теж після цього доволі дивного випадку не знаходила собі спокою Як так могло статися, що в її весільній сукні під вінець піде донька її коханого? Минуле нахлинуло гіркими спогадами… Скількох наречених вона зробила щасливими, а для себе щастя так і не знайшла, бо в свої 43 роки залишилася неодруженою – ні сім’ї, ні дітей, лише справа усього життя, її сукні…
Через тиждень в її весільний салон знову повернувся Борис, він приніс квіти і запросив в знак подяки Наталю на каву. Жінка й сама не знає, чого вона погодилася, але останнім часом відбувалися дуже дивні події, і вона хотіла подивитися, що ж буде далі.
Борис показав Наталі весільні фото своєї доньки і сказав:
“В цій сукні моя донька була найчарівнішою нареченою. Але на її місці колись мала бути ти… Як же я завинив перед тобою. Пробач, якщо зможеш”.
Виявилося, що у Бориса в житті також не все гладко. Він втратив дружину і доньку сам ростив. У нього є багато грошей, але мало часу і щастя.
Як же він зрадів, коли почув, що Наталя ще досі одна.
– А може то доля, і може вся ця історія з сукнею не просто так? – запитав, а очі його світилися надією, бо відколи ще раз зустрів Наталку, то йому наче світ перевернувся.
– Може і доля, – загадково відповіла Наталя.
А яка ваша думка? Чи є майбутнє у Наталі з Борисом?