Uncategorized

Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з 14 років працює. Всі кажуть, що ми не повинні відправляти на роботу, дітей, що ми черстві і забираємо у них дитинство в той час, як самі маємо достатньо грошей, щоб дітям ні в чому не відмовляти. Ми живемо у місті, недалеко від Києва. У нас простора двокімнатна квартира в новобудові, дві машини. Маємо хороші роботі хороші зарплати на наш час, ні на що жалітися. У нас двоє прекрасних синів. Нашому старшому синові Артему 15 років. Минулого літа, у 14 років, він пішов на роботу і працював 4 години на день. Звичайно, з нашої згоди. Він розвозив піцу і суші. Зарплата мінімальна

Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з 14 років працює.

Знаєте, в нашому оточенні у багатьох моїх знайомих діти розпещені і я розумію, що нелегко доведеться і їм, і батькам у майбутньому.

Ми живемо у місті, недалеко від Києва. У нас простора двокімнатна квартира в новобудові, дві машини. Маємо хороші роботі хороші зарплати на наш час, ні на що жалітися. У нас двоє прекрасних синів.

Нашому старшому синові Артему 15 років. Минулого літа, у 14 років, він пішов на роботу і працював 4 години на день. Звичайно, з нашої згоди. Він розвозив піцу і суші. Зарплата мінімальна. Але суть в іншому.

Ми обоє з чоловіком вважаємо так: коли ти сам заробив ці гроші, то вчишся і розумно їх витрачати. Ось вам приклад: зазвичай за рік ми купували Артему 5-6 пар кросівок. Все взуття фірмове, чудової якості.

Купували не тому, що вони зносилися, а тому, що не модно і він просив нові й нові. Цього року у сина 2 пари. Одну з них за 5 тисяч гривень він купив сам.

Договір у нас з ним був такий, що на особисті потреби, на шоколадки та квіти дівчинці, на кіно та піцерію – на це він заробляє собі сам. Ми додаємо до великих витрат. Хоча і тут немає потреби.

Телефон у Артема – 12 айфон, за зв’язок и платимо, за інтернет платимо, одягаємо, годуємо. А на свої бажання – сам! І він вже сказав, що наступного літа перед 11 класом також піде працювати.

Молодшому сину Ромі зараз 12 років. Але й він піде обов’язково працювати. Ми з чоловіком вважаємо, що це вчить ощадливості та поваги до праці, робить дітей самостійними.

А водночас, нехай якраз подивляться, як важко працюють ті, хто не хотів навчатися та має низьку кваліфікацію, не здобув вищу освіту. Зроблять висновки.

Але ми зустрілися з нерозумінням навколишніх – рідних, друзів. Всі кажуть, що ми не повинні відправляти на роботу, дітей, що ми черстві і забираємо у них дитинство в той час, як самі маємо достатньо грошей, щоб дітям ні в чому не відмовляти.

А ви як вважаєте? Буду вдячна за думки і коментарі.

Фото – авторське.

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.