Терміти – істоти дивовижні. Вони є однією з панівних форм життя на планеті – їх загальна маса більше, ніж маса всіх хребетних. Вони несуть значну частку відповідальності за поповнення атмосфери вуглекислотою.
Вони походять від деревних тарганів, є ровесниками динозаврів і можуть зжерти асфальт. І при всьому цьому терміти прагнуть не привертати до себе увагу. І не приваблюють.
Найдивнішим явищем є озброєння їхніх термітів-солдат. У носатих термітів або термітів-носорогів представники військової касти замість щелеп забезпечені брандспойтом для стрільби клеєм, ємністю яка заповнює більшу частину об’єму їхньої голови.
Представники виду Globitermes sulphureus, також відомого, як «бігаючі бомби», пішли ще далі. Їх солдати складаються майже з одного лише клейкого заряду. Вони можуть вести бій, як за допомогою щелеп, так і за допомогою плювків, але якщо це не допомагає, просто вибухають, розбризкуючи миттєво твердіючий у повітрі секрет.
Дивовижне пристосування? Так. Але чи не занадто на перший погляд. Ну, подумаєш, плюються клейким секретом …Є ж павуки з павутиною, мурахи з кислотними гарматами… Подив настає, якщо задуматися, чому вибір зброї саме такий. Що за сентиментальність, справді? Чому просто клей, а не отрута, чи кислота, не пара, якою стріляють жуки-бомбардири. Терміти – древнє плем’я. Напевно, вони могли обзавестися чим завгодно. Але вибрали саме клей.
Терміти вибрали клей, тому що інші, куди більш летальні, як здається, варіанти для них не приносять користі. Основне завдання термітів-солдат – оборона гнізда від бродячих мурах. У термітів вистачає ворогів, але хребетних можна не розглядати – їх перевага занадто велике. Хижі ж членистоногі, зазвичай, представляють для гнізда не смертельну загрозу. Виняток становлять колони мурах-мандрівників. Ці, якщо прорвуться, зжеруть всіх.
Мурахи страшні нестримним натиском. Вони нічого не бояться і ніколи не відступають. Їх не зупинити. Вони набагато спритніші, відмінно озброєні – навіть робочі мандрівних колон – і б’ються куди краще термітів. Включаючи і термітів-солдат, яких в гнізді зовсім небагато – всього 1: 100 або 1: 1000 особин. Класично, терміти обороняються, замуровуючи входи, знайдені або пробиті мурахами. Але забивання пролому вимагає часу, а мурахи-то – швидкі, зарази.
Використовувати сильні отрути у власному гнізді – не надто-то вже й мудро. Кислота або пар, можливо, вб’ють кілька атакуючих, але на їх місце відразу прийдуть інші. Миттєво перекрити тунель дозволяє тільки клей. Тобто, прохід затикається склеєними мурахами. Склеєними, але живими. А мурахи своїх не їдять, – барикада з тіл побратимів виявляється для них перешкодою непереборною.