Колись, коли була ще молодою, то мріяла про велику і дружню сім’ю. Де всі будуть триматися купки і з любов’ю відноситись один до одного.
Та життя саме покерувати так, що я стала мамою двох чудових хлопчиків. З чоловіком ми жили окремо від батьків. В ті часи я працювала бухгалтером на агрофірмі де мій чоловік працював головним агрономом.
Оскільки часто не було на кого залишити дітей, я завжди їх брала з нами на роботу. Так, ми важко працювали, але ми жили в достатку.
Та з часом все змінювалось, наша організація перестала існувати. Якийсь час ми перебивались, бо було важке фінансове становище, але ми не опускали руки і шукали щось інше.
Це все якраз припало на випускні класи наших дітей. Наші хлопці часто нам згадують, як не було за що купити новий одяг, а старі речі вже були малуваті.
А потім ще мій чоловік занедужав і я залишилась сама. Мої батьки часто допомагали мені з пенсії. Тримала я господарку, а ще приймала молоко і таким чином заробляла гроші на життя.
Та все минулося. Сьогодні я вже на заслуженій пенсії. Живу сама хоч і виховала двох дітей. Обидва мої сини одружені і мають вже свої сім’ї.
Старший живе далеко від мене в іншій області. До мене навідується тільки на свята, такі як Різдво і Великдень.
Проте молодший живе неподалік. Має гарний великий будинок. Дружина в нього лікар, мають єдину донечку Даринку.
Син живе в достатку, тому моє материнське серце спокійне за нього.
Я завжди стараюсь навідатись до дітей, хоч моя пенсія і маленька, та ніколи не приходжу до них з пустими руками.
А в ці вихідні у невістки було день народження.
Я купила в магазині гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє.
Прийшовши до дітей, я привітала гарними побажаннями і вручила подаруночок від мене. Та слова невістки заставили мене сильно червоніти.
“Тут, лише торбинка красива, а вміст так собі”. Я навіть не знала, як мені реагувати на ці слова, та невістка почала сміятись, а я собі вслід за нею.
За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати.
А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова. І думаю, чим я завинила так перед невісткою?
Автор – Успішна Емма