Мені 62 роки, я вже пенсіонерка. Останнім часом я щось стала гірше себе почувати, тому вирішила, що поїду в санаторій здоров’я підправити. Мене підтримала моя сусідка, ми з нею давно дружимо, і вона сказала, що поїде зі мною, разом все ж легше і веселіше.
Ми планували поїхати навесні, бо так дешевше виходить, але не встигли забронювати путівки, тому вирішили відкласти це до літа. Але сталося так, що тих грошей, які я відкладала, у мене не залишилося.
Мені було соромно перед сусідкою зізнатися, що я не маю за що на курорт їхати, ми ж з нею вже про все домовилися, і вона на мене розраховувала, а я, виходить, її підвела.
Я живу окремо, у своїй невеликій, але дуже затишній квартирі. У мене є донька, Леся. Вона заміжня, має двох дітей-школярів, і нещодавно народила ще третю дитину, з якою зараз сидить в декреті.
Нещодавно вона до мене в гості разом з дітьми приїхала, і була в мене трохи більше тижня. От на доньку і на онуків я всі свої гроші і витратила.
Приїхала до мене донька з онуками без жодної копійки за душею. Вона вважала, що якщо їде до рідної мами, то грошей не треба, бо там “все включено”. Та вона забула, напевно, що я пенсіонерка, і пенсія у мене невелика.
Я на цей відпочинок в санаторію більше року гроші складала, бо мені ж ніхто не допомагає, я маю сама на себе розраховувати. От я так і роблю, але мені доводиться економити на всьому.
Я собі ніколи дорогі продукти не дозволяю купити, завжди шукаю щось дешевше, по акції. А тут внуки приїхали, я ж не можу дітей дешевою ковбасою годувати, тому йшла в магазин і купувала якісні продукти.
Щодня в магазині я витрачала близько тисячі гривень лише на продукти, бо молоко, сир, йогурти, цукерки, м’ясо зараз коштують не дешево. Зрозуміло, що за все платила я сама, бо у доньки моєї грошей нема.
Вони з зятем квартиру взяли під виплату, донька в декреті, зять один працює, тому з фінансами у них справи дуже туго.
Дочка приїхала у порваних кросівках, діти теж одягнені доволі бідненько. Ось я їм купила щось із одягу, і доньці, і онукам. Продукти купувала і з собою трохи грошей дала.
Не могла ж я сховати все і чекати на поїздку, дивлячись на те, як вони голодують. Зараз все вартує величезних грошей, і я так розумію, що донька моя, як і я, на всьому економить, тому внуки цукерками ласують не часто.
– Ти знаєш, Тамаро, дочка у тебе безсовісна! – заявила мені сусідка, коли почула, що наша спільна поїздка відміняється через те, що у мене немає грошей.
– Чому ж? У них просто важкий період! – намагалася я виправдати свою доньку.
– Діти у такому віці мають батькам допомагати, а не навпаки. Невже вона не розуміє, що живеш на одну пенсію? Як можна було приїхати з трьома дітьми без грошей і сісти матері на шию?
Сусідка мене не зрозуміла, вона навіть образилася і також відмовилася від поїздки, чомусь їй уже не хотілося нікуди їхати. Їй добре говорити, у неї син гарно влаштований, має гроші, і без проблем купив матері путівку.
А в мене зовсім інша ситуація. Але я вважаю, що зробила все правильно. Ну не могла я ховати гроші під подушку, в той час, як мої внуки голодні сидять, а донька в рваних кросівках ходить.
А як би ви вчинили на моєму місці? Поїхали б на курорт чи допомогли б доньці і онукам?