– Свахо, беріть з мене приклад. Я одна, без чоловіка, але дітям квартиру своєї мами подарувала після весілля, бо вони мають окремо жити. У вас хоч і в районі, але також є. Якби ж діти ці дві продали, докласти трохи, то б змогли купити пристойну двійку в нашому районі, – каже мені сваха, мама моєї невістки.
– А за що ми з Петром жити будемо, свахо? Ця ж квартира нас годує. Я маму свого часу доглядала, хоч і прикра вона була жінка. Тепер хоч старістю насолоджуватися буду, бо кожного місяця майже десятка капає, – відповіла я.
Якось так дивно виходить. Сваха хоче, щоб ми з чоловіком з простягнутою рукою пішли по світу, але дітям свою вільну квартиру віддали.
Але так не буде.
І в мене і в свахи, так вийшло, є вільні квартири. Мені моя перейшла від мами. Сваха моя живе одна, бо чоловіка не стало вже давно. Заміж вдруге вона не вийшла. В нас якось схожа доля. Бо і Василинка в неї єдина дитина і в нас Богдан єдиний син.
Але може свасі зайві гроші і не потрібні, бо вона працює на базарі, має свою точку з м’ясними виробами. А ось я вже ніде не працюю, хоч до пенсії ще пару років.
Але я не маю здоров’я працювати. Та й як такої освіти в мене немає. Я вивчилася на швачку, але не пішло мені це діло. Я трохи торгувала в продуктовому магазинчику, але не поладнали ми зі змінщицею і я звільнилася.
Чоловік сказав сидіти дома.
– Так з тебе буле більше користі.
Я і сиділа, але не просто так, бо маму до вісімдесят вісім доглядала. Це також свого роду робота.
Ось за цю роботу я і отримую гроші. Але сваха хоче, щоб я все дітям віддала.
На ювілеї невістки мені так неприємно стало, бо знов сваха почала вихвалятися подарунком-квартирою, а ми ніби й нічим дітям не допомогли.
– Свахо, вони якби до нас з чоловіком навідувалися, якісь смаколика привозили, по курортах возили, як інші діти, може ми б і задумалися над таким подарунком. А так що, діти про нас і не згадують, бо живуть своїм життям, – відповіла я свасі.
А тепер мене турбує питання. Чи варто таки продавати свою квартиру щоб догодити дітям і свасі? Чи жити для себе, а вони молоді і самі дадуть собі раду?
Автор – Карамелька