На день Валентина ми з дружиною і сусідкою поїхали на фільм. Після ми посиділи в кафе і в один момент я захотів купити квіти в честь свята. Звісно, я купив два букета, бо чоловік Мар’яни, а по сумісництву мій хороший друг, вже два роки живе та працює в Німеччині. В них троє дітей і прокормити їх в такий важкий час дуже важко. Але халепа в тому, що Ігор вже який день не відповідає на мої дзвінки і повідомлення. Але ж хіба я перед ним завинив?
Моя сусідка Мар’яна молодша від мене на рік, хоч ми і однолітки майже, та ніколи особливо не товаришували. Якось різні характери, чи можливо, різні погляди на життя нас не поєднували.
Та все змінилося після того, як Мар’яна вийшла заміж і створила сім’ю.
В цей рік і я привів додому мамі невісточку. Десь через рік у нас народився син, як би це не дивно звучало, але сусідка привела на світ свого первістка в один день з моєю дружиною.
Так згодом моя Олеся і Мар’яна почали товаришувати. Гуляли разом з малюками вуличками нашого села, спілкувались і обмінювались досвідом.
А потім ми почали разом влаштовувати спільні пікніки. І так день за днем ми почали все тісніше товаришувати. Чоловіка Мар’яни звати Ігор, як людина він дуже добра і товариська.
Нам завжди було про що поговорити. Ігор такий друг, що завжди підтримає і допоможе, що я і робив також зі свого боку. Коли сусіди вирішили поміняти вікна, я допоміг їм зі знижкою, адже працюю саме на такій фірмі.
А Ігор не одноразово мене виручав з ремонтами, бо це його професія і він в цьому, як то кажуть, спец. Так наша дружба тривала вже багато років.
Діти наші підростали, а ми ніколи навіть і не сперечалися. Завжди допомагали і підтримували один одного.
Гарно проводили вихідний в дружньому колі за цікавими розмовами. І все би було так і надалі, якби не ці чорні події після двадцять четвертого лютого.
Мій друг був вимушений виїхати закордон. Не тому, що утікав, а тому що фірма в якій працював, роспалася і щоб прогодувати свою сім’ю, Ігор подався за кордон на заробітки.
Ігор мав тоді право на виїзд, адже у нього троє дітей. Так наша дружба на відстані триває вже два роки. Я не можу поїхати до свого друга туди, а він приїхати до мене.
Ми часто зідзвонюємось по відео зв’язку, так я і бачу, який він засмучений і спантеличений. Як його тягне сюди, та переживає, як будуть далі жити. Чи зможе забезпечити сім’ю.
А ще Мар’яна не одноразово втікала з дітьми до Ігоря і брала моїх із собою, адже були такі дні, що було сильно лячно, і наше життя висіло наче на волоску.
А тут хоч якась є надія на прихисток, і вже знаєш, що Ігор прихистить і не залишить в біді. Ми часто з Олесею обговорюємо наскільки важко Мар’яні без Ігоря. Як вона сумує за ним, як їй не вистарчає його тепла і обіймів.
Цими вихідними ми вирішили трохи розрядити обстановку. Взяли в трьох без дітей поїхали в кіно. Була романтична комедія.
В такі моменти де головний герой обіймав свою супутницю і говорив їй слова кохання, я помітив як Мар’яна розплакалась.
Мені так стало її шкода, що ми почали всі обійматись і говорили нашій подрузі, що скоро Перемога і вона знову буде мати свого Ігоря поруч.
Багато хто з людей засуджує таких як Ігор, звинувачуючи його у зраді, чи втечі.
Але хтозна, як би ви вчинили побувавши на його місці. Ігор неодноразово через мене передає кошти для наших військових, адже я займаюсь безпосередньо волонтерством.
Він постійно долучається до кожного збору і неодноразово допомагав нам з купівлею автомобіля.
Після фільму ми пішли на каву і щось смачненьке у кафе. Гарно провели день, Мар’яна була дуже щаслива і піднесена на дусі. Я купив своїй жінці і Мар’яні квіти, бо так відчував у цей момент, що для Мар’яни це важливо.
А потім тиша від мого друга. Вже тиждень я не можу до нього додзвонитись, на повідомлення він не реагує. Невже мій друг відчуває якусь ревність по відношенню до мене?
Та як мені це вияснити, коли Мар’яну питати про це не зручно, а друг мене ігнорує. Як би ви вчинили на моєму місці? Чи доречно турбувати Мар’яну такими розмовами?
Автор – Успішна Емма