Ми живемо у шлюбі вже 3 роки. Мешкаємо разом зі свекрухою. Вона відмовляє нас заводити дітей. Каже, що ми зайняті на роботі, а вона з ними няньчитись не збирається.
Останнім часом, у нас з Андрієм виникають постійні сварки на пустому місці. Масла у вогонь виливає свекруха. До всього її є діло. Інколи здається, що вона готова й під ковдру до нас залізти.
Така нетактовність і вперте нахабство лише псують мені нерви та наші з Андрієм стосунки. Я доросла людина не хочу, щоб мною керували, як школяркою. Я заміж вийшла за чоловіка, а не за його матір.
Свекруха пхає свого носа скрізь. Це вона вирішила, що думати про батьківство нам ще зарано. Також вимагає, щоб я перед тим, як щось готувати, обов’язково радилась з нею, як з мудрою, досвідченою господинею дому.
У мене вже немає сил це терпіти. Під час кожної нашої сварки чи просто з’ясування стосунків, свекруха стає на сторону сина, а мене робить винною у всіх гріхах. Андрій вже звик, що за нього завжди постоять. А останнім часом, взагалі тікає до мами спати, коли я намагаюсь з’ясувати стосунки. Вони навіть сплять в одному ліжку. Може в них там інцест, звідки мені знати.
Зрештою, я поставила ультиматум, щоб ми нарешті з’їхали від його мами й жили окремо. Андрій навідріз відмовився. Аргументує це тим, що матір вже не молода і він не хоче, щоб вона лишалась сама – враз щось трапиться. Але що з нею може трапитись! Вона ще всіх нас переживе! А от я, вже жити не можу без заспокійливого. Деколи взагалі хочеться взяти таку дозу, щоб заснути й не прокинутись. Може хоч тоді цей кошмар закінчиться.
Я звикла рано лягати рано прокидатись. А чоловік з матусею до пізньої ночі товчуться на кухні промивають чи мені кістки. Невже вони не замислюються, що стіни у нашій квартирі не настільки товсті і я все чую. Боляче від таких розмов. Вони нищать рештки почуттів до чоловіка.
Я не знаю коли це все скінчиться. Але жити у такій атмосфері більше не можу. Ще трохи й не стримаюсь і дам свекрусі стусана. От до чого вона мене довела!