Коли ми з Миколою надумали узаконити свої стосунки, то його батьки наполягли на хоч і невеликому, але святкуванні.
Мої батьки в той час не мали грошей, але прийшлося позичати в родичів, щоб не впасти перед сватами в багнюку.
Мої батьки живуть в селі, мають господарку і городи. Я завжди мріяла про інше життя, тому, щоб залишатися дома і мови не було.
У Миколи ж з батьками жила його молодша сестра Ірина.
Нам нічого не залишалося, як шукати орендоване житло ще до весілля.
Ось тому ми й не хотіли ніякого весілля. В нас була інша мета – свій дах над головою.
– Діточки, у всіх має бути весілля і ви не виключення. Це ж яка пам’ятка буде. Замовимо фотографа, гарний торт, музикантів. Ви не гірші за інших. А з квартирою ми вам з татом допоможемо. Впевнена, що і свати знайдуть вихід, щоб допомогти єдиній доньці з квартирою. Чи не так, свахо?
Моя мама не хотіла кидати у відповідь пустих обіцянок, але сказала, що якщо зможуть, то звісно нам допоможуть.
Я ж більше розраховувала все ж таки на свекрів, бо бачила, як важко працюють в селі батьки, щоб відкласти якусь копійку.
П’ять років ми прожили на орендованій. Ми не шикували, а також з Миколою збирали копійку до копійки, але все ж без допомоги батьків ми б і на перший внесок не мали.
Це було якесь церковне свято. Ми з Миколою і трирічним сином приїхали до його батьків, щоб обговорити питання оплати першого внеску за іпотеку. Але там нас чекав сюрприз.
– Ой, синок! Ми б з радістю вам допомогли, але тут така справа. Сестра твоя заміж виходить. Іринка вже й дитя чекає. А раз ми вам з Юлею весілля зробили, то і дочці повинні зробити. Не хочемо ми, щоб на нас з батьком Іринка обіду затаїла.
Всі гроші, які мої свекри збирали нам на квартиру, вони вклали у весілля Ірини.
Ви собі не уявляєте, які ми були засмучені.
Але приїхавши в село допомогти моїм батькам садити картоплю, вони нас сильно здивували.
– Дітки, ми з татом подумали, і вирішили продати всі наші паї, докласти ці гроші до тих, що ми всі п’ять років збирали для вас і віддати на перший внесок. В районі купити квартиру вам хватить.
Ви знаєте, грошей було навіть більше ніж на перший внесок.
Я була така зворушена вчинком батьків. Паї моїх батьків були в дуже хорошому місці і якийсь фермер придбав їх для вирощування фруктів.
І ось виходить так, що свекри так хвалилися, що нам допоможуть, а на моїх батьків дивилися зверхньо, а вийшло так, що і копійкою нам не допомогли. Мої ж все мовчки, без лишніх слів, зібрали і віддали нам.
Я ще раз переконалася, що бідний в сто раз щиріший, ніж багач…
А в кінці просто хочу подякувати своїм батькам за гідне виховання і допомогу, яку я ніколи не забуду…
Автор – Наталя У