Ми з чоловіком живемо в райцентрі на Житомирщині, у нас дочка і син, вже дорослі. Дочка живе і працює в Іспанії, заміжня. А молодший син в Житомирі, працює. Зустрів дівчину, зустрічаються вже два роки.
І ось наш Ігор вирішив одружитися. Ми давно вже знайомі з невісткою, а бабуся, тобто моя свекруха, ще ні: вона живе в селі, і ми вирішили зібратися разом і познайомити їх.
Але спілкування у них не склалося: бабуся через 10 хвилин знайшла всім роботу, невістці – грядку полоти. Я заступилася, мовляв, дівчина в гарній сукні має лізти у бруд? Невістка відмовилася, а бабуся сказала, що така ледарка нам у родині не потрібна.
Але найбільше мене засмутив син. Він у всіх на очах почав вичитувати наречену і вимагати вибачитись перед бабусею. Вони посварилися, невістка у сльозах пішла у бік автовокзалу, я за нею.
Поки м з Лілею йшли, я розповіла їй про те, що ця бабуся – моя свекруха – дуже владна жінка, відмов не приймає, я сама завжди їздила до неї, як на каторгу.
В цей час повз їхав сусід, я і попросила довезти невістку до міста. Вдома я поговорила з сином – він усвідомив, що був неправий, але невістка не пробачила, повернула обручку.
Через 3 роки я зустріла Лілю з тим сусідом і дитиною в колясці, обидва світилися від щастя. І знаєте, я дуже щаслива, що так склалося.
Мій син хороший, але вона гідна більшого. Шкода, що я сама виявилася слабохарактерною і надто покладистою і не повелася так само в день знайомства зі свекрухою. Все життя ці грядки копали-копали, пололи-пололи, скільки там здоров’я лишили, а толку?
Син до речі досі на мене ображається, що через мене Ліля пішла від нього, вважає, що я мала переконати її вибачити його. Але я так не думаю. Ігор зараз має іншу наречену, але як у них складеться – не відомо. Та я щиро бажаю їм щастя.
Фото – авторське.