Моя сваха майже п’ятнадцять років в Італії на заробітках пробула, а дітям на весілля зробила такий подарунок, що я досі відійти не можу.
Це тільки ми зі шкіри ліземо, щоб все було гарно, а вони – ні…
Сваху свою я знаю багато років, оскільки виросли ми в одному селі. З чоловіком вона розлучилася, а зараз живе з одним на віру. Нажили вони разом двох діток.
Юля, моя невістка, старша, а син Олексій молодший на чотири роки.
В нас з Іваном троє синів-козаків. Старший живе і працює багато років в Києві. В нього є сім’я, живуть дуже гарно, правда, останнім часом не часто до мене навідуються, але то таке.
Середущий син поки не одружений і навіть дівчини не має. Василько в нас трохи сором’язливий. Я планую все в свої руки взяти, бо інакше діла не буде.
Я працюю продавчинею в районному центрі, до мене часто молоді дівчата заходять, на якійсь я його і женю, бо інакше прийдеться довго чекати.
І ось власне, щодо весілля нашого наймолодшого синочка Андрійка.
Він в нас красень і роботу гарну має. Знаю, що вже давно складає на квартиру, не тринькає по барах, як його однокласники, про майбутнє думає.
Ми з чоловіком чим можемо, тим Андрійку допоможемо.
З Юлею вони зустрічатися почали ще до вторгнення. Минулого року було не до забав, всі ж ми надіялися, що настане Перемога і зробимо невеличке весілля, але все перекинулось і на 23 рік.
А після Великодня син з Юлею повідомили, що чекають дитинку, ось ми й наробили руху.
Сваха моя тільки рік тому, як повернулася з заробіток.
Довгий час вона в Італії пробула. Та Ірина б і досі там працювала, але її мама занедужала, і потрібно було її доглядати.
В селі зі своєї хати вона зробила ляльку. Одна з перших бруківку постелила і дах поміняла. В хаті в неї сучасні ремонти і меблі. Я також стараюсь з чоловіком не відставати, але все рівно так по- багатому в нас не є.
Коли ми на сватання приходили, то домовилися, що великого весілля робити не будемо, бо не на часі. З нашої сторони мало бути тридцять людей і з їхньої приблизно ж таке число.
Замовили ресторан, музикантів, ведучого, бо дуже невістка хотіла.
Коли ми сиділи за столом, то сваха раз у раз повторювала, що її дочка заслуговує на найкраще, що на весілля вона не пошкодує грошей.
– Свахо, я б казала, щоб не у весілля великі гроші вкладати, а дітям допомогти з квартирою.
– Що ви переживаєте! Я свою доню без даху над головою не залишу!
Святкування минуло дуже гарно. Де тільки не глянь, були живі квіти. І в церкві і в ресторані. Наречена виблискувала як діамантик, та мій Андрійко був не гіршим.
Ми з чоловіком купили на подарунок невістці золото і дали конверт з тисячу доларами.
Також під час вітання ми натякнули дітям, що коли прийде час купляти квартиру, ми ще докладемось, бо маємо багато паїв, за які візьмемо кошти, а також планували продати земельну ділянку під будівництво, що дісталась мені від батьків.
Я ж спершу думала, що один з синів там буде будуватися, але щось пішло не так, всі з села тікають, а Василько від моєї спідниці далеко не втече.
Я ж знала, що і сваха докладеться, але не тут то було.
Знаєте, бідний останнє віддасть, а багач…
На весілля вона дітям подарувала конверт куди вклала 500 євро.
– Я ж весілля яке зробила! Тільки живих квітів на скільки тисяч вийшло! Ви ж про це не думали, свахо.
– А для чого була вся ця публика? Можна було і обійтись.
Сваха тільки фиркнула…
Словом, коли прийшлось до діла з покупкою квартири дітям в районному центрі, сваха сказала, що лишніх грошей не мають, а як будуть мати, то докладуться до ремонту.
Якщо чесно, я в це відразу не повірила. Впали в моїх очах ці люди. Як, пів життя в Італії на заробітках провести і дітям з квартирою не допомогти?
Та я останнє віддам, скільки мені того треба.
І що найбільше здивувало. Я коли на Матки Божої до них в гості прийшла, то побачила, що вони душову кабіну нову поставили. З вигляду розумію, що не з дешевих це задоволення. А в залі висить телевізор на пів стіни.
То для себе вони мають, а дочці допомогти – вже ні.
Не сподівалася я такого від італійської свахи, геть не сподівалася.
Автор – Наталя У