Ми з чоловіком разом виплачуємо кредит, який взяли на будівництво будиночку. Але по документах свекруха так підлаштувала, що все належатиме Роману. Це я зрозуміла з переписки, яку випадково побачила в телефоні. “В неї квартира є, а ти з чим залишишся в разі чого?”. А далі було стільки бруду, що в голові не вкладається, бо при зустрічі вона така сюсі-пусі! На моєму городі вона вже й часник буде садити і цибулю, бо я така “безрука”, не догадаюся.
Якщо інші дружини тихцем риються в телефоні, щоб перевірити його на наявність переписки з дамочками на стороні, то я відразу ж знаю в який чат заходити. І ні, це не молода і красива дамочка, а моя – свекруха.
Ми з Романом одружилися відразу ж після армії. Весілля було скромним, лишніх грошей не було ні з моєї сторони ні зі сторони Романа.
Коли я переїхала вчитися в Тернопіль, то спершу жила в гуртожитку, а коли батьки зрозуміли, що це моє місто і я не збираюся повертатися в область до них, то вирішили купити мені однокімнатну квартиру.
В мене є ще молодша сестра, але вона поки живе з батьками.
Від Тернополя це кілометрів з двісті.
Я ніколи не вважала цю квартиру своєю, бо її купили батьки, до того ж в мене є сестра, і як воно буде, я не знаю.
Живемо ми в ній з Романом вже десять років і виховуємо двох чудових діток. Чоловік прописаний в будинку своїх батьків, а я в цій однокімнатній.
Одного разу до нас приїхала свекруха і почала говорити, щоб ми будувалися. Що є така можливість взяти в них в селі план, і якраз було дуже гарне місце.
Роман сильно запалився цією ідеєю. Правда, ми підшукали краще місце, як на мене, бо геть в іншій стороні, де живуть свекри. Я знаю не з чуток, що чим дальше від цих людей, тим краще.
Для будівництва ми взяли великий кредит в банку. І я і чоловік маємо хорошу роботу, тому з виплатами все б було добре, і виплачуємо його навпіл.
Я завжди мріяла про власний дім. До того ж, це б рахувалося своє, бо, як я вже писала, квартиру цю я своєю до кінця не вважаю.
Коли чоловік оформляв всі документи, свекруха все так підлаштувала, що по документах все лише на Романа. Я взагалі не маю ніякого відношення до цієї нерухомості.
Роман каже щодо цього не хвилюватися. Та я й сама розумію, що в нас гарна сім’я і ми розлучатися не збираємося.
Але в свекрухи інші плани.
Якось мені на очі потрапила їх з Романом переписка.
“Синок, якщо ти оформиш і на неї хату, то якщо ви розлучитесь, то залишить вона тебе з пустими кишенями. В неї є квартира, а в тебе що? В першу чергу ти про себе маєш думати”.
Я коли перегорнула вверх, то побачила стільки бруду в свою адресу, що голова обертом йде.
Але знаєте, що цікаво, зі мною вона така мила-мила.
Я вже для себе вирішила, коли будинок добудується, її ноги там не буде. Хоча, свекруха вже писала Роману, що в голові вже собі розмітки зробила, де вона посадить часник, (який копійки коштує), цибулю і моркву з буряком, бо я “безрука”, до такого не додумаюся.
Як з тим жити? Я поки Роману не зізнаюся, що я знаю всі плани його мамці, але боюсь, довго не протримаюся.
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.