Мені було дуже прикро, коли діти після виписки таке зі мною вчинили. Це мій перший онук, і я, як і вони, з нетерпінням чекала на його появу.
У нас з чоловіком Богдан один єдиний син. Відразу ж скажу, він в нас пізня і дуже бажана дитинка.
Мені вже було далеко за тридцять, а чоловіку за сорок.
Та незважаючи ні на що, ми старалися з Орестом бути хорошими батьками. Всю душу ми вклали в свого синочка. Вчився Богданчик в школі гарно, а після, вступив на юридичне.
Я дуже просила сина не тягнути з одруженням. Ми з чоловіком мріяли, ще в тому житті набавитися з онуками.
Син зустрічався з дівчатами і не поганими. Навіть декілька разів приводив на знайомство, а з Юлею, з сусіднього під’їзду, так взагалі жив десь пів року.
Хороша вона дівчина була. Не раз я уявляла, як вони в церкві шлюб беруть. Я з її мамою одного віку. В них з чоловіком троє дітей, а Юлечка, наймолодша була.
Та не зрослось видно у них – розійшлися, але дякувати Богу – мирно.
А вже десь за пів року, ні з того ні з сього, син приходить додому і повідомляє, щоб ми до весілля готувалися.
Богдану на той час вже 29 років було.
Я ж давай випитувати, хто, де живе, ким працює, та Богдан відповів коротко і “сердито”: “В суботу будете мати змогу, самі розпитати. Чекайте гостей”.
Звісно, ми з чоловіком стіл накрили, все, як годиться. Я була готова до всього, бо розуміла, що виховали ми сина гарно, і він таку ж невістку нам приведе.
“Доброго дня, Марія Петрівна! Мене звати Вікторія! І це я та жінка, яка заполонила серце вашого сина”.
Дівчина мило усміхнулася і ми всі разом пройшли до зали, де на нас вже чекав накритий стіл.
Віка видалась мені дуже молоденькою. Я при першій же можливості запитала, скільки їй років і де працює.
“В березні мені 21 рік виповнився. Живу поки з батьками. А працюю в банку, менеджером по фінансах”.
Мене відповідь майбутньої невістки більш ніж порадувала. Гарна, витончена, видно, що доглядає за собою.
Поруч з Богданом вона дуже мило дивилася.
Згодом я дізналася і те, що мама з татом її розлучені, і мама живе з новим чоловіком. Але не це мене здивувало.
Виявляється, сваха моя, дуже молоденька в порівнянні зі мною. Привела вона на світ Віку, коли їй було сімнадцять років.
Свасі моїй і сорока ще немає.
Я нічого проти не мала і не маю. Це її життя, і раз так вийшло, значить на те воля Божа.
Знайомилась я зі свахою на Різдво. Дуже хороші люди. Ольга, так її звати, і справді дуже гарна і молодесенька. Віка дуже схожа на неї.
Вони мило спілкувалися і я навіть позаздрила одної миті їм. Вони справді виглядали, не як мама і дочка, а як подруги. В них дуже тісні стосунки.
Відгуляли ми весілля. Все минуло гарно, діти щасливі, а це найголовніше.
Живуть вони окремо. Оплачують разом іпотеку за квартиру. Ми з чоловіком також чим могли, доклалися, щоб дітям легше було.
А місяць тому Віка подарувала нам першого і поки єдиного онука.
До цього дня я готувалася, як ніколи.
І повзунки купила, і підгузки. Чоловік купив машинку невеличку, і цукерки, щоб життя його було солодким.
Я навіть не очікувала. Богдан мій зустрічав Віку з сином на лімузині. Було багато друзів, родичів, кульок і квітів.
Коли Віка вийшла з сином на руках, ми відразу ж підійшли полюбуватися. Онук дуже схожий на сина, що мене порадувало. Але потім сталося те, що мене сильно засмутило.
Ми сфотографувалися на сходах приватної клініки, віддали подарунки, а потім діти сказали нам сідати в автівку до сватів.
Я ж чула краєм вуха, що вони замовили ресторан, щоб відсвяткувати цю подію.
Але чоловік моєї свахи направився в сторону нашого будинку.
“В ресторані буде сама молодь. Через декілька днів діти казали, що ми зустрінемось всі в них дома. Ви тільки не ображайтеся”.
А чого я маю ображатися. Молодь так молодь. Чи я не розумію.
Але вже ближче вечора невістка виклала в інстаграм світлину з ресторану, де була і моя сваха з новим чоловіком.
То виявляється, вони до молоді відносяться, а ми з чоловіком – ні!
Я не знаю, як на це реагувати. При зустрічі, яка відбулася за тиждень, я нічого не сказала, але осад залишився.
Чому діти з нами так вчинили. Ми ж такі дід з бабою, як і мої свати?
Автор – Наталя У.