Драматург Бернард Шоу захоплювався боксом і навіть виступав на змаганнях
Джордж Бернард Шоу уславився серед сучасників якщо і не мудрецем, то людиною приголомшливо гострого розуму і мови, схожого на лезо бритви. Ми розповімо цікаві факти і випадки з життя саркастичного письменника.
Шоу єдина людина, удостоєна одночасно і Нобелівської премії з літератури (1925, “За творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з винятковою поетичною красою”) і премії “Оскара” (1938, за сценарій фільму “Пігмаліон” ). Письменник відмовився від грошової частини Нобелівської премії з літератури, проте прийняв медаль лауреата.
Відомо, що драматург захоплювався боксом і навіть виступав на змаганнях. Шоу виступав в середній вазі. Саме заняття боксом дали починаючому тоді письменнику багатий матеріал для написання роману про боксерів “Професія Кешел Байрона”. Учитель Шоу – Нед Доннелі, який першим викладає письменнику уроки боксу, – виведений в романі під ім’ям Неда Скена.
Про це докладно розповів журналіст і письменник Бенні Грін у книзі “Чемпіони Шоу”, виданої в 1979 році в Лондоні.
“Скільки ви хотіли б заробляти, щоб вважати себе щасливим?” – запитали якось у Бернарда Шоу, – “Рівно стільки, скільки я заробляю на думку моїх сусідів”, – відповів він.
Шоу часто любив сам вести машину, забираючи кермо у особистого шофера. Одного разу, коли він вів машину по дуже нерівній і звивистій дорозі з багатьма поворотами, у нього несподівано виникла тема для нової п’єси.
“Що ви думаєте про мою ідею?” – запитав збуджений Шоу шофера, який сидів поруч, і з юнацьким азартом став розвивати перед ним сюжетні хитросплетіння задуманого ним твору.
Несподівано водій вирвав у захопленого Шоу кермо.
“Що ви робите?” – вигукнув від несподіванки письменник.
“Вибачте, сер, – відповів шофер, – але у вас виходить такий прекрасне твір, що я не хочу дозволити вам померти раніше, ніж ви його напишете”.
Письменник був вегетаріанцем і дожив до 94 років.
У 70 років на питання “як ви себе почуваєте?” він відповів: “Прекрасно, тільки мені докучають лікарі, стверджуючи, що я помру, якщо не буду їсти м’ясо”.
У 90 років на те ж питання він відповідав: “Прекрасно, більше мене ніхто не турбує: ті лікарі, які мене лякали, що я не зможу прожити без м’яса, вже померли”.
Помер Шоу 2 листопада 1950 року. За його бажанням тіло його було спалено без всяких обрядів, а прах змішаний з прахом дружини і розсипаний в його улюбленому саду.
