Моїй дитині не потрібні такі дідусь та бабуся! Скажу це одразу, а коли поясню, ви мене також зрозумієте і підтримаєте, я впевнена!
Справа в тому, що ми з чоловіком точно знаємо, що його батьки мають гроші. Вони чудово знають, що ми так довго мріяли про своє житло і не хочуть нам допомогти. Я не розумію, як можна бути такими байдужими?
Я вважала, що мені дуже пощастило, адже вийшла заміж за сина заможних батьків. Але не це стало вирішальним чинником, звісно.
Я любила Артема, і тому вирішила пов’язати з ним своє життя. Ми не стали жити разом із його батьками, захотіли самостійності. З самого початку ми поставили собі за мету купити власне житло, тому відкладали зайву копійку. Я працювала, чоловік теж.
Його батьки чудово бачили, що ми кілька років відмовляли собі у відпочинку і великих покупках. Але як ми не старалися, назбирати навіть на перший внесок іпотеки нам не вдавалося. Ми навіть народження дітей відкладали, бо не було своєї квартири.
Одного разу ми прийшли батьків Артема. Вони вкотре запитали, коли ми подаруємо їм онука чи онучку. Я сказала, щойно зможемо купити своє житло. Але нам бракує грошей на початковий внесок.
Здається, мій натяк був зрозумілий кожному, але не свекрусі. Галина Олександрівна лише співчутливо похитала головою.
Через місяць я дізналася, що ми з Артемом станемо батьками. У нас стільки радості було! Я вирішила вже прямо попросити у батьків чоловіка грошей.
Ми з чоловіком потішили їх новиною, що вони скоро стануть бабусею та дідусем. Їхньої радості не було меж і я, наважившись, запитала, чи не могли б вони допомогти нам з першим внеском по іпотеці.
Тут Галина Олександрівна з виглядом невинного янголятка запитала, звідки ж у них такі гроші? А я достеменно знаю, що є. Батько мого чоловіка проговорився Артему, що хоче іншу нову іномарку, і розповів, що відкладає на новий позашляховик.
Я не стала сперечатися, мені ж не можна, але мене до глибини душі це зачепило. І тоді я сказала Артему, що не дам його батькам бачитися з нашою дитиною.
Ну як це можна? Виходить машина важливіша за благополуччя власного сина і онука чи онуки? Я не хочу, щоб у моєї дитини були такі родичі.
Дев’ять місяців пролетіли швидко. Днями мені народжувати, якраз під Новий рік нам такий прекрасний подарунок. Я до останнього сподівалася, що батьки чоловіка передумають, і ми все ж таки привеземо малюка вже у свою квартиру. А
ле швидше за все цьому не судилося здійснитися принаймні протягом наступних півроку. Думаю, ми зможемо підібрати та взяти квартиру в іпотеку.
А ось моє бажання не дозволити спілкуватися родичам з моєю дитиною тільки міцнішає з кожним днем. Нам такі бабуся та дідусь не потрібні.
Тільки не кажіть, що треба їх зрозуміти та пробачити. Не можу я зрозуміти, як машина може бути важливішою за допомогу рідному сину?
І ще одразу хочу сказати, що моїх батьків давно немає, мене виростила бабуся, а то почнете мені зараз всі тут писати, щоб я у своїх просила грошей.
Так от, ні в кого у мене просити – у бабусі пенсія 3 000 гривень, я сама їй по можливості допомагаю, чим можу.
Фото – авторське.