Моя мама дуже любить розповідати про своє важке дитинство. Раніше мені було її шкода, тоді я сама ще була дитиною. Найбільше скарг було на те, що батьки для неї жаліли гроші, типу у них їх немає, вона мало коли їла солодощі, одягалася в старий одяг та у неї не було засобів для догляду за собою. Перший крем для обличчя мама купила вже в дорослому віці.
Проте минуле нічому не навчило маму та тепер вона економила вже на мені, залишаючи собі все найкраще. Спочатку я вважала це справедливим, особливо після слізних розповідей про те, чого у мами не було, проте згодом я стала підростати та у мене виникло цілком логічне питання: якщо вона в дитинстві відчувала себе погано через поведінку батьків, то чому тоді вона повторює їх помилки? Невже вона не розуміє, що ставить мене в таке ж положення, в якому була вона?
Виходить, що якщо вона чогось не мала, то тепер мама вважає справедливим покарати мене за помилки своїх батьків. Легше їй від цього чи як? Я висловила їй своє занепокоєння та мама знову почала лити сльози з приводу свого нещасного дитинства.
– Ти уже доросла та в минуле повернутися не можеш, щоб усе виправити, я теж тобі нічим не зможу допомогти, – неодноразово говорила я.
Згодом я вже почала заробляти та звичка економити на собі, набута ще з дитинства, залишилася. Гірше за все, я зустрічала чоловіків, які не дарували мені ні квітів, ні подарунків. Я залишалася у цих стосунках довгий час, думаючи, що це нормальне явище. Мій колишній чоловік навіть коли їхав мене викупати, то дав лише сто гривень.
Далі у нас народилася у нас дитина та я перестала заробляти. Чоловік обмежував мене в грошах, він вважав, що мені не потрібні гроші на догляд за собою. Багато часу та покупок для себе знадобилося мені, щоб набути нові звички.
Після розлучення з чоловіком я збирала себе по частинках, мені довелося себе полюбити та навчитися розуміти свої бажання. Тепер моє життя змінилося, я більше не жалію на себе грошей та в моєму житті з’явився чоловік, який виконує всі мої забаганки.