Ілюмінації – розважальні заходи з нагоди свят в минулих століттях, і відомі вони ще з дуже далеких часів. Здавалося, що може бути простіше?!. Але в той же час знаємо ми про них дуже мало.
Тема ілюмінацій вже не нова, багато дослідників піднімали питання про загадки цього явища. Давайте спробуємо розібратись, що це таке, покопавшись у світовій павутині. Як стверджують дослідники все не так просто. Часто стрверджують, що джерела, так чи інакше пов’язані з технічною стороною ілюмінацій, закриті або повністю, або купюрами саме в найцікавіших своїх частинах. Тому дана стаття не зможе претендувати на істину в останній інстанції. Подаємо, так би мовити “як є”.
У цих доступних виданнях детальної інформації нажаль майже немає. Але факт ілюмінацій дійсно мав місце бути, дуже багато графічних джерел це підтверджує. І явно це був не пороховий феєрверк чи використання ліхтарів, так би мовити, внутрішнього згоряння.
Відчуття, що гравюру хтось намагався підмалювати, але явно видно, що колони будівель на першому поверсі обмотані якимись гірляндами. Ясна річ, про використання вогню тут не може бути й мови, інакше все махом загориться, а пожеж в ті часи боялися не менше, ніж чуми. Зверніть увагу: це 1745 рік, Париж.
Це там же, але в 1681 році. Люстри, які висять на відтягненнях, явно не містять свічок. І світло у них дивне: світиться весь каркас, а не окремі лампи там, де їм належить світити.
Що це, гротеск художника? Давайте ще подивимося.
Це вид нічного Парижа. Будівля явно обвішана якимись кулями. На дереві теж щось висить.
Це Франкфурт в 1730 році. Очевидно, для куль зроблені спеціальні декорації. Виглядало, напевно, дуже красиво.
І знову бачимо, що на будівлі висять кулі. Факт стає незаперечним. Ще стоять ялинки, але про них трохи згодом. Є якась деталь, яка об’єднує ці картини, ну, крім, природно, загальної ейфорії? Звичайно ж, є.
Це є не що інше, як загадкові вази на виступах будівлі, вони ж ефірні конденсатори, розглянуті в попередніх статтях.
Картина починає прояснюватися. Дивимося далі.
Навіть з повітряної кулі йде світло, що підсвічує якийсь креатив. Треба думати, це не вогонь від згоряння чогось. І під ілюмінації зроблені декорації.
Ого, цілий обеліск завісили. Обеліск НЕ бутафорський, він стоїть в Парижі донині. І на жердині висить якась люстра Чижевського, і до неї хтось лізе. Власне, не якась, а це і є та сама люстра. Ось тільки звідки береться така висока напруга іонізації на її кінцях? Малював гравюру явно не інженер, тому висновок зробити складно. Є висока ймовірність, що на це впливає обеліск.
Це досить масштабна ілюмінація в Версалі. Як бачимо, дуже багато ваз, що світяться, які стоять густо. Якщо зараз подивитися на цей фонтан, його можна не впізнати. Він практично повністю перебудований. Такої кількості ваз там і близько немає.
Упс… знову люстри Чижевського, тільки висять і стоять. Зверніть увагу: який масштаб конструкцій щодо росту людей. Очевидно, купольна споруда сьогодення, які стоять на постаменті ялинки теж, швидше за все, мали місце бути, а ялинки з боків картини, ймовірно, художній вимисел. Дивлячись на світло цих ялинок, не викликає сумніву, що це електричний розряд. Як вже було видно згідно наведених гравюр, світло йде не від окремих свічок, а від всієї конструкції ялинки в цілому, в місцях найбільшої концентрації електричного поля. Ще зверніть увагу на коло що світиться в районі купола. Є у французькій жовтій пресі XIX століття рекламні оголошення з продажу деяких артефактів:
Жовту пресу нікому не спало на думку піддавати цензурі, і позначені ці предмети як церковні світильники. Яким чином вони світять? В архівах є докладні технічні описи від XIX століття газових ламп з примітивних ранніх до суперсучасних на той час. Аж до схем підготовки газу і креслень форсунок з точними розмірами. Пле навіть схожих предметів в цьому описі немає. Очевидно, це і є ті самі світильники, які дають світло, потрапляючи в електричне поле купольної споруди. Це не дивно: купола в той час були не тільки на храмах, багато житлових будинків їх мали теж. І необов’язково на будинку повинен бути купол, мезоніни будинків були спрощеними купольними спорудами, але про це пізніше. В іллюмінасціях використовувалися такі ж світильники, тільки більші в розмірах.
Це, мабуть, з тієї ж серії. Тільки художник злегка злукавив, зобразивши полум’я на світильниках в гравюрі зверху, якщо він, звичайно, не розряд мав на увазі. В такому масштабі заправляти світильники паливом нереально, не кажучи вже про протипожежні заходи. Зверніть увагу на форму гілок-ялинок на нижній гравюрі. Це схоже не на ялинку, і навіть не на менору, а на пристрій для поліпшення іонізації повітря для розряду.
До речі, ілюмінації робили в Європі кожен раз на Новий рік. Найдокладніші звіти по витраті скарбниці на ці заходи лежать в оцифрованному вигляді, всі без винятку, з 1870 року. Чому ці світящі ялинки по тій традиції прийшли до нас? Тільки залізну ялинку замінили на живу, а розряди замінили спочатку на лампи розжарювання, потім на світлодіоди. Складні запитання.
Це взагалі шедевр. Зверніть увагу: якої форми ефірні конденсатори нагорі над колонами. Це споруда сьогодення, її тільки пристосували під ілюмінацію. А ось ззаду вже декорація. І ялинки вже більше схожі на менори. І все обвішаний якимись кулями, мабуть, на сітці. А ось на наступну гравюру дивимося уважніше.
Зліва внизу там щось горить, мабуть, петарди, а ось на обведені ділянки треба подивитися зі збільшенням.
А що ми бачимо? Не що інше, як ефірний конденсатор, у вигляді вазочки або горщика з квіточкою. Склалося стійке враження, що звичай ставити вдома горщики з квітами на вікно пішов саме звідси. Та й в архітектурі теж. Стародавні архітектори знали, що будь-яка рослинність на кладці з часом її руйнує. І будь-які вази завжди робили з кришками. Жоден архітектурний елемент старовини, який не пов’язаний з несучою здатністю, що не був просто декоративним елементом. У нього був функціонал. І у ваз він теж був. А який ще, крім того, щоб наливати туди ртуть або те, що концентрує ефір?
Сумніваєтеся у всьому вищесказаному? Ось ще один артефакт.
Це ескіз до приготування ілюмінації, невідомо як пройшов через цензуру. Подивіться, як багато наших ефірних конденсаторів, великих і малих, і висять вони на якийсь сітці або стоять на виступах будівлі. Це не лампади і їм подібні світильники, можна вогонь вішати на будівлю, він як мінімум його закоптить. Ось це і є ті самі кулі, які вішають всюди на всіх гравюрах.
Можливо, вони так концентрують ефірне поле, що усі, хто виходив назовні металозв’язку будівлі під впливом хвиль Шумана світяться вогнями Святого Ельма. А також світиться все те, що до них торкається: світильники у вигляді менор, ялинок і їм подібних.
У пошуках мехнізмну цих ефірних конденсаторів довелося облазити багато друкованих видань XIX століття, які не брали під цензуру: газети, бюлетені виставок та іншу подібну друковану продукцію. Інформації дуже мало. І в одному виданні все ж промайнуло:
«Освітленням Пляс де ла Конкорд є підставки з кулями, розташовані на невеликій відстані одна від одної на лінії, що збігається з перилами каналу. Освітлення площі та мосту Згоди буде складатися з невеликих олов’яних ліхтарів, тому що їх світло має більше блиску і руху, ніж вогняні горщики (…) аргонового освітлення і кольорові скла, колони і антаблемент портика, пристосовані для прийому вогненних горщиків».
Отже як бачимо, наші ефірні конденсатори – це олов’яні кулі з якоюсь начинкою. І, швидше за все, їх або кріплять до сітки і вивішують на будівлі, або ставлять на опуклості. Якщо вони мають зверху якийсь сталевий гострий елемент у вигляді «квітки», то вони починають давати розряд, і світло цього розряду дає блискавки що рухаються.
Ще одне цікаве фото – в Парижі зустрічають Миколу II в кінці XIX століття.
Зверніть увагу на залізяку, обведену червоним кольором. Це звичайна художня металоконструкція з логотипом Франції. Ввечері ця металоконструкція з фото світилася, як ніби вона була ниткою розжарювання в лампочці. Це був звичайний розряд з її поверхні. А створювали цей розряд ефірні конденсатори і траверси зі стовпів без проводів, які з нагоди поставили без самих стовпів (виділено синім). Або знову скажете, що там просто дроти не повісили? До речі, на фото ще багато цікавих деталей.
До речі подібні речі були не тільки в Європі. Збереглись зображення частів царської Росії.
Ось до прикладу фото із коронації того ж Миколи II в 1896 році, що не так уже й давно. Примітно, що при комуністах такого не було ніколи, та й зараз теж. Але якою має бути потужність електростанції, якщо на один погонний метр лінії такого освітлення йшло б 4 лампи по 25 Вт. В Москві того часу такого бути не могло навть тому, що не було таких енергоємних електростанцій. Ймовіно це та ж ілюмінація, недосступна сьогодні технологія, яка не споживає зовнішнє електропостачання штучного походження. Як не дивно, тут теж все робилося за допомогою ефірних конденсаторів. Безкоштовно.
Ну, а власне, обвішувами кремлівські вежі зовсім не треба. Якщо у них зовні є метал, досить створити високе електричне поле в районі їх розташування. Як це робиться – напевно, всі вже зрозуміли. Металоконструкції почнуть виділяти розряд, що і зафіксовано на фото. У вежах Кремля металу дуже багато, це вже доведений факт.
Так що ілюмінації, храми і технічні споруди типу бездротових трамваїв найімовірніше елементи одного природного процесу під назвою атмосферна електрика. Ми нікого не будемо переконувати вірити в це чи ні, але фактів і документів на цю тему накопичується вже занадто багато, щоб не сприймати їх взагалі.
На закінчення ще одне фото: на Паризькій виставці демонструються досягнення електроосвітлення. Не такого, як зараз, як ви, напевно, вже зрозуміли. Це 1890 рік.
Зверніть увагу на дах будівлі зліва. Невже це теж художній гротеск?