Мій шлях до того, щоб почати заробляти по-справжньому добре, був довгий. Гроші з неба не падають, це не секрет. Я наполегливо навчалася, потім крок за кроком йшла до бажаного робочого місця.
Ви не уявляєте, скільки злетів та падінь мені довелося пережити, перш ніж стати успішною жінкою. І, звичайно, багато хто користувався цим. А я, наївна, велася на хитрощі інших людей.
Але зараз у мене все добре у фінансовому плані, я б сказала – більш ніж по сьогоднішнім міркам. Зараз маю 50 000 на місяць, взяла квартиру, машину, багато де побувала до вторгнення, а зараз при можливості подорожую Україною. Нікуди не тікала закордон.
Так ось. Раніше я часто позичала гроші своїм родичам та друзям. Перші ніколи їх не віддавали. А другі постійно вдавали, що я можу і почекати. Мовляв, у мене й так достатньо грошей для повноцінного життя.
І я справді думала, що в цьому нічого такого немає. Ну не буду ж я вимагати від рідної сестри, щоб вона повернулася мені ту чи іншу суму?
Але тепер все інакше. По-перше, я зрозуміла, що гроші насправді мають особливу енергетику. Звісно, мені не завжди не повертали борги. І я все-таки навчилася відстоювати свої межі та говорити про такі речі прямо.
Не повірите, але буквально щоразу, коли гроші опинялися в моїх руках, того ж дня мені ставало погано. Це міг бути пекельний головний біль або якась застуда. Мені здавалося, що це збіг.
Але бабуся запевнила мене, що проблема тут саме в грошовій енергетиці. Люди, які повертали мені борг, явно не хотіли цього робити. Я змушувала їх. Ось і результат – погане самопочуття!
Крім того, такі ситуації однозначно псують стосунки із родичами чи друзями. У мене таке одного разу було.
Позичила подрузі чималу суму грошей, 30 000 гривень. Я думала, що вона серйозна людина, розписки з неї не брала. Ми на словах домовилися, що борг Аліна віддаватиме помісячно.
Але насправді виявилося, що вона не поспішала повертати мені гроші. Я почекала місяць, а потім два. А потім почала все частіше писати їй і питати про гроші. Проблема була ще в тому, що мені саме в той період дуже потрібні були гроші.
Якраз тоді у мене вдома прорвало трубу і мені треба було робити ремонт. Але подруга вдавала, що нічого не сталося. А потім почала звинувачувати мене в тому, що я корислива жінка. Ну як так можна!
Словом, борг мені Аля віддала лише за півтора року. А щоб зробити ремонт, я брала кредит, бо сама ні в кого позичати не люблю. Після тієї історії ми з подругою більше не спілкуємось. І мені дуже прикро, бо я вважала нас хорошими подругами.
Так чи інакше, всі ці історії навчили мене головному: не позичати гроші нікому й ніколи. Родичі банально сядуть на шию та звісять ніжки. А друзі можуть просто забути про борг або вдавати, що забули. Все це дуже неприємно.
Моя бабуся розповідала мені, що коли ми даємо комусь гроші у борг, то автоматично забираємо у людини її проблеми. Я не настільки забобонна, як моя ба, проте в її словах напевно щось є. Розумієте, адже не завжди люди позичають гроші, коли у них якась критична ситуація.
Я розумію, що всяке у житті трапляється. Але іноді у мене просили гроші, бо треба було комусь подарунок купити, наприклад. Хіба це нормально? Я вважаю, що такі витрати слід прораховувати наперед.
Я втомилася бути для багатьох просто гаманцем, набитим грошима. Адже іони мені даються дуже не легко, я вже кілька років маю лиш один вихідний на тиждень, у мене немає власної родини, хоч мені 33 роки, але робота забирає у мене 99 відсотків енергії й часу, зокрема й особистого.
І мені гірко, що через гроші виникають непорозуміння й конфлікти з рідними та близькими людьми. Іноді мені здається, що мій достаток приносить мені більше проблем, ніж радості. Але піти з роботи на більш низькооплачувану поки що не наважуюся. Чи все таки варто?