Мій чоловік працює вдома, він айтішник, і через це, як не сумно ми можемо скоро розійтися. Хоча заробляє Богдан дуже пристойно – 55-70 тисяч гривень на місяць. Що ще бажати запитаєте ви.
До нашої зустрічі Богдан вже був одружений. Зараз нам по 30 років, ми вже набагато розумніші, ніж були у 20, вміємо домовлятися, але попри те в цій ситуації я дуже втомилася і не знаю, як діяти.
Свою квартиру Богдан залишив колишній дружині й дитині, переписав житло на маму своєї дочки. Нічого не маю проти, тим більше, що маю свою хорошу двушку, в якій ми і стали з чоловіком жити.
У моїй квартирі дві великі кімнати і кухня-студія, кругом сучасний ремонт, меблі, техніка – я сама створила тут красу й затишок.
І район міста хороший, майже центр, все близько і мені до роботи зручно добиратися. А Богдан сам запропонував оплачувати комунальні послуги, їжу, відпочинок чи якісь розваги.
Тому мене спочатку абсолютно все влаштовувало.
Але вже в процесі спільного життя почало ставати зрозуміло, наскільки ми і наш спосіб життя відрізняються, як і світосприйняття.
Я людина проста, земна. Мені важливі мінімалізм і комфорт, чистота і порядок. Я люблю матеріальні речі, хороші і якісні. Я далека від чогось величного чи духовного.
А ось Богдан інакший. Він займається йогою, слухає якусь дивну особливу музику, не їсть м’ясного. Мені це все не близьке, хоча чоловіка я дуже люблю.
Як я вже сказала, заробляє чоловік добре, у нас завжди всього вдосталь, я можу з карткою чоловіка поїхати на шопінг і ні в чому собі не відмовляти.
Та є одна проблема. У мене в квартирі все зроблено під мене. Ні. у мене немає рожевих шпалер і штор в кожній кімнаті, але все одно кругом можна помітити жіночий смак.
У мене сучасний ремонт, без килимків, паласів і зайвого візуального шуму – я люблю мінімалізм і екостиль.
А ось Богдану такий інтер’єр не до смаку. І він запропонував мені переробити одну кімнату так, аби він в ній міг релаксувати і відпочивати душею.
Нічого складного, просто косметична перестановка. І я погодилася.
Та наступного дня, коли я повернулася з роботи, то просто не впізнала свою оселю! Це було щось з чимось!
Всюди були розвішані ловці снів, якісь тибетські письмена на папірусі, малюнки драконів та інші каракулі.
Під ногами на підлозі – килимки, на них – барабани, вази якісь, сопілки. А посеред цього всього – Богдан сидить медитує.
Я від цього всього просто в осад випала, стояла і навіть слова зникли – нічого не могла кілька хвилин сказати.
А потім я сказала чоловіку, що мені це все не підходить. Ми навіть звернулися до наших друзів за порадою, але вони чомусь прийняли сторону Богдана – мовляв, він особистість, і нічого немає поганого в тому, що облаштував нашу оселю відповідно до свого смаку.
А одна подруга мені навіть сказала, що раз я беру в чоловіка гроші, зокрема і на комуналку, то не маю права на якісь претензії.
Що тепер робити – не знаю, але я точно розумію, що не хочу перетворювати свою квартиру на подібний осередок аромаламп і благовонній.
Минуло вже три дні, Богдан мені слова не каже. Спимо в різних кімнатах.
Підкажіть якісь аргументи, як вплинути на чоловіка і повернути мою квартиру у її нормальний вигляд?
Я і розлучатися не хочу, але й жити в такому – також. Має ж бути якась золота середина.