Мені вже виповнилось сімнадцять, коли батьки вирішили розлучитися. Я важко переживала їх розрив. Навіть не думала, що після стількох років подружнього життя вони наважаться на такий рішучий крок. Та рішення було прийнято спонтанно, вони просто зрозуміли, що більше не мають ніяких почуттів одне до одного. Розійшлися мирно, без скандалів. Сказали, що я вже не маленька дитина і повинна їх зрозуміти.
Я зростала у заможній сім’ї. Батько добре заробляв. Тому після розлучення він залишив квартиру й автомобіль мамі, а собі придбав інше житло. У нього будівельний бізнес, а мама має власний бутік брендових речей.
Після розлучення батько часто навідувався до нас, допомагав за потреби. Я також приходила до нього додому. Згодом у нього з’явилась нова дружина. Ще під час нашого першого знайомства, вона мені не сподобалась. Я відчувала, що Ірина не зовсім щира. Та це вибір батька, не хотілось руйнувати його особисте життя.
Так трапилось, що тата не стало. Ми з мамою організували похорон. Зібрали родичів та близьких. Поминути покійного прийшла і його нова дружина Ірина. Під час спільного обіду вона почала розмірковувати, що батько написав у заповіті. Коли дізналась, що квартира та бізнес перейде до першої дружини, то аж зблідла. Не очікувала такого повороту.
Я попросила віддати ключі від батькової квартири. Але та сказала, що їй потрібен один день, щоб забрати свої речі. Я не заперечувала.
Наступного дня, коли приїхала у батькову квартиру, то зрозуміла, що зникли усі коштовні речі. Я подзвонила Ірині, щоб запитати, як це так. Жінка відповіла, що вона теж заслужила якусь частку майна, адже жила з моїм батьком на один рік.