Мені вже 37 років, а раду собі ніяк не можу дати. До того ж, моє життя після того, як я три роки тому повернулася додому з чотирирічною дитиною, стало дуже важким. А все через рідну сестру і матір.
Я тоді пішла від чоловіка і повернулася в будинок до матері. Є у мене ще старша сестра, яка теж живе з мамою. Живемо вчотирьох у двокімнатній квартирі. Усім потрібен окремий кут. Мати втомлюється. Втомлююся я. Мечуся між домашніми справами, дитиною та роботою.
Працюю я в дитячому садку, зарплата невелика, плюс отримую мізерні аліменти. По можливості, скільки можу віддаю матері. Вся домашня робота переважно на мені. Старша сестра хоч і заробляє більше за мене, вдома не робить практично нічого.
А от поводиться сестра дуже нахабно. Коли її немає вдома, ми з матір’ю майже як подруги, та варто сестрі прийти з роботи, мама враз знаходить 1000 причин для причіпок до мене. Щовечора у нас із нею суперечки якісь. Мій син у свої 5 років вже закриває вушка, тікає в іншу кімнату, щоб не чути, як мати та сестра кричать на мене.
І як далі жити? На оренду або купівлю житла у мене грошей немає. Намагаюся приходити з роботи додому пізніше, аби не чути і не бачити їх. Мені шкода сина, який росте у таких умовах. Якби я знала, що так буде, залишилася б із чоловіком жити.
Але пішла від нього і повернулася я додому тому, що після народження дитини у нього знесло “дах” і він почав зраджувати постійно і заглядати в чарку. Хіба мала все життя це терпіти?
Допоможіть мені будь ласка порадою. Як припинити ці конфлікти з сестрою і мамою? Я погано сплю, прокидаюся ночами. Мати старається робити так, аби я постійно почувала себе винною. А потім стверджує, що я невпевнена у собі і нічого не досягла.
Варто мені в чомусь з нею не погодитись, починаються конфлікти – і все по колу. А квартира ця на мамі поки що. і я маю право перебувати в ній так само, як і моя сестра.
Дякую всім за увагу і чекаю на добрі поради!
Фото ілюстративне, авторське.