Мені стало дивно, коли кілька днів прийшло повідомлення про гроші на телефон, чому сестра скинула на карту всього 1 тисячу євро. Але розповім всю мою історію повністю, щоб почути вашу думку, дорогі читачі.
У нас з сестрою різниця у 10 років. Ми виросли в Закарпатській області, в маленькому селі.
Коли я вийшла заміж, то переїхала жити до чоловіка у Львів. Батьки ж, вже не молоді, лишаються в селі, ми до них їздимо.
Моя старша сестра самотня, вона так і не вийшла заміж. Замість того поїхала після 30 років в Італію жити і працювати.
Оскільки крім нас у неї немає більше нікого, сестра сама свого часу сказала, щоб я доглядала батьків, а вона нам усім допомагатиме грошима.
Перші роки там вона заробляла не так вже й багато, але потім вивчила мову і стала головним адміністратором у дуже відомій готельній компанії.
На той час у нас з чоловіком народилися двоє дітей, а за ними через кілька років ще й близнюки. От же ми щасливі батьки чотирьох дітей.
З появою у нас кожної дитини допомога сестри ставала більшою. Останній три роки Анна скидала мені на карту щомісяця по 2 тисячі євро.
Ми змогли зробити ремонт і жити більш менш у достатку. Купили хорошу машину. У мого чоловіка-вчителя зарплата зовсім не велика, я не працюю, бо з дітьми, свекри нам не допомагають, бо в них маленькі пенсії.
Тобто тепер ви самі розумієте, що фінансова підтримка від Анни – основне наше джерело доходів. Я їй дуже вдячна, звичайно, натомість, як і домовлялися, допомагаю батькам, їздимо до них, хоч і не близько.
Ну й от нагрянули зміни, яких я зовсім не очікувала. А саме сестра вдвічі зменшила суму.
Мені стало дивно, коли кілька днів тому прийшло повідомлення про гроші на телефон, чому сестра скинула на карту всього 1 тисячу євро.
Діти ж у мене ростуть і потреби більші стають, старших двох треба в школу зібрати, бо останні дні лишаються, та й на близнюків чимало йде.
Ближче до вечора я таки вирішила зателефонувати сестрі. Відповідь Анни мене здивувала, не те слово.
Виявилось що вона зустріла в свої майже 50 нарешті гідного чоловіка, своє кохання. Він розлучений бездітний італієць, має свою крамничку в містечку біля моря.
Отже вона залишає роботу і їде до нього жити в інший регіон Італії. Ким там влаштується, ще не знає.
А може і ніким, бо вони хочуть всиновити двох дітей-сиріт з України, братика і сестру, які лишилися без батьків. Анна вже займається цим питанням.
І це вона в 50 років зібралася будувати власне особисте щастя? Ну-ну. Та не вірю я в таке у такому віці. Вже онуки мають бути, а вони дітей надумали всиновити. Сміх та й годі.
Звичайно, я бажаю сестрі щастя і вдячна їй за все. Мені напевно прийдеться вийти на роботу, бо за тисячу євро з хвостиком ми не зможемо прожити.
Але мені все одно смішно від цієї авантюри, яку затіяла Анна. Хочу почути ваші думки про це все. Всім добра!
Автор – Олена М.