Політичні інтриги, зрада та справжнє кохання
25 липня 1708 року неподалік від села Борщагівка Вінницькій області був страчений генеральний суддя війська Запорозького Василь Кочубей. Офіційна версія свідчить, що він знав про підготовку змови гетьмана Івана Мазепи проти Петра I та доніс на Мазепу царю. Але Петро повірив гетьману, і Кочубея стратили за наклеп.
Насправді ця історія була куди складніше і цікавіше, ніж багато хто вважає. У ній було місце і політичним інтригам, і романтиці. Про Мазепу та Кочубея сьогодні і поговоримо.
Генеральний писар
Предком Василя Кочубея був ногайский татарин Кучук-бей, який в свій час поїхав в Україну, хрестився, і став родоначальником козацького роду. Сам Василь Леонтійович ріс дитиною терплячою та схильною до наук. Подорослішавши, він вирішив зробити чиновницьку кар’єру і пішов по «канцелярській лінії», так як добре знав діловодство того часу.
Посидючість і працьовитість зробили свою справу. В 1687 Кочубей став генеральним писарем Війська Запорозького. Спочатку взаємини з Мазепою у нього складалися хороші та продуктивні. Гетьманом Лівобережної України тоді був Іван Самойлович, проти якого до 1687 року дозріла змова серед козацької старшини. Чи брав участь Мазепа в цій змові – питання відкрите. Про його активну участь даних немає, але він точно про нього знав і не перешкоджав змовникам.
Донос князю Голіцину, які став для Самойловича квитком на заслання, написав саме новий генеральний писар Василь Кочубей. Після того як місце гетьмана зайняв Мазепа, він обдарував родину Кочубеїв селами (в тому числі, до речі, і знаменитою завдяки Миколі Гоголю Диканькою), а незабаром зробив його генеральним суддею.
Сварка з Мазепою
Першим яблуком розбрату між Мазепою і Кочубеєм стало повстання козацького канцеляриста Петрика Іваненка. Петрик виступав проти зв’язків Війська Запорозького з Москвою і пропонував укласти союз з Кримським ханством. Його підтримало всього п’ять сотень козаків, але й кримському хану ідея сподобалася.
Завдяки підтримці хана Петрик спробував повалити Мазепу, але був розбитий, і зник десь у Придністров’ї. Все б добре, але племінниця Кочубея була одружена з бунтівним канцеляристом. Достеменно невідомо, чи намагався Кочубей надати Петрику протекцію, але багато істориків сходяться на тому, що саме цей епізод зародив в душі судді неприязнь до Мазепи.
Остання любов гетьмана
Ще одна, куди більш серйозна історія, яка вплинула на відносини гетьмана і Кочубея, сталася в 1704 році. За два роки до цього 65-річний Мазепа овдовів. Його біографи пишуть, що інтересу до жінок він, незважаючи на поважний вік, не втратив. І, судячи з усього, біографи не брешуть.
Справа в тому, що після смерті дружини гетьман закрутив роман з 16-річною Мотрею, дочкою Василя Кочубея. Деякі дослідники біографії Мазепи вважають, що розважлива Мотря хотіла звабити старого гетьмана. Інші вважають, що це якраз Мазепа поклав око на юну красуню. Втім, може, це і справді було справжнє кохання.
Але Кочубей відмовив Мазепі, коли той прийшов просити руки його дочки. Основним аргументом було, то, що Мазепа був хрещеним батьком Мотрі і вважався її родичем. А за церковними канонами такий шлюб заборонений. Цілком можливо, що Кочубей керувався не церковними канонами, а чистою прагматикою. Де це бачено, щоб наречений був на півстоліття старший за наречену?
І тут всіх здивувала сама Мотря, яка в один прекрасний день втекла з дому, і оселилася у Мазепи. Але там вона довго не затрималась. По-перше, сам Кочубей підняв скандал і закликав Мазепу повернути дочку в родину. А по-друге, все-таки жити з юною дівчиною без вінчання гетьману зовсім не личило, і він відправив її додому. Втім, почуття Мазепи до Мотрі так швидко не згасли, і він почав писати їй листи. Спочатку дівчина відповідала, а потім перестала. Подальша її доля невідома. Кажуть, вона вийшла заміж за іншого старого козацького офіцера.
Протистояння
У будь-якому випадку, конфлікт між Кочубеєм та Мазепою розгорівся, і його було вже не зупинити. Зовні вони зберігали ділові відносини, але потай один одного не любили.
Немає ніяких даних про те, що Кочубей почав писати доноси на Мазепу з бажання помститися. Цілком можливо, що він дійсно був лояльний Москві і противився плану відділення України. Втім, переманити на свою сторону людину, у якої ти забрав з дому дочку, шансів немає жодних.
У 1706 році Кочубей дізнався про плани Мазепи бунтувати проти Петра I. І вже через рік передав перший донос в Москву через ченця Никанора. Петро доносу не повірив, але активних дій поки не вирішив не робити, подивитись, що буде далі.
У 1708 році Кочубей сфабрикував черговий донос, якому в Москві знову не повірили, ще й повідомили про це самому Мазепі. Незабаром Кочубея і його соратника полковника Іскру заарештували. Допитували їх царські чиновники. Під тортурами Кочубей визнав, що обмовив Мазепу. Незабаром обох стратили.
А всього через пару місяців доноси Василя Кочубея виявилися правдивими. Мазепа дійсно підняв повстання і знайшов підтримку у шведського короля Карла XII. Петру I залишалося тільки визнати свою помилку. Йому неодноразово повідомляли про те, що Мазепа не так вже вірний Москві, і давно думає про незалежну Україну. А він не вірив, і послідовно стратив всіх донощиків. Така ось іронія долі.
Повстання Івана Мазепи не було успішним. І Москва виявилася занадто сильна, і єдності серед Війська Запорозького не було. Багато козаків були налякані амбіціями Мазепи і не довіряли йому. А інші, як, наприклад, Кость Гордієнко, бажали бачити Україну незалежною не тільки від Росії, але і від самого надто багатого та впливового гетьмана Мазепи. Але це вже зовсім інша історія.