Подруга Марина на днях каже:
– Тепер я кожну копійку економлю. Хочу сина свого влітку на відпочинок хороший відправити. Потрібно все спланувати самій, гроші відкласти, щоб я була собі спокійна потім, що в мене вже все готово. У четвер приходять аліменти мені на картку від колишнього – а там, на жаль, сума значно менша за звичайної, яку він платить щомісяця. Як так? Телефоную своєму колишньому чоловікові відразу. А він мені, такий – а ти що, забула, що на початку місяця дитину до стоматолога водила, просила грошей у мене тоді? Він, як я зрозуміла, просто відняв цю суму з суми аліментів. Оце такий у нас люблячий батько. Я тепер собі тільки думаю, ну як можна бути такою людиною? Як я за нього могла вийти заміж?
– А ви з сином ходите до платного стоматолога, не в поліклініку – там набагато дешевше?
– Ну так. Хотіли спочатку зробити в нашій дитячій поліклініці, там, звісно, недорого, а лікар каже – треба якісну пломбу ставити, щоб було красиво, а у нього якраз на той момент такої не було. У нашій стоматології таких матеріалів немає, довелося робити в іншого лікаря, а там дорого коштувала та пломба. Батько наш, звісно, без особливої радості це все сприйняв, говорив зі мною таким незадоволеним тоном, але необхідну суму перевів мені відразу, як тільки я попросила у нього. А тепер ось, виявляється, це було “в борг”. Я навіть собі уявити просто зараз не можу, як так можна було вчинити по відношенню до дитини?
Моя подруга Марина розлучилася недавно, менше року тому, тепер самостійно виховує 7-річного сина.
Колишній її чоловік сина дуже любить, і, звісно, батьком бути після розлучення він не перестав і не відмовлявся від допомоги. Але зараз займатися вихованням йому трохи ніколи зовсім. У нього тепер нова сім’я – дружина та недавно з’явилася у них донечка.
На горизонті у сина батько став з’являтися рідше, але дзвонить регулярно і обіцяє “як тільки, так відразу” взяти сина погуляти, зводити в музей чи в театр, а не те так і відвезти в похід, на риболовлю на пару днів.
Марина, зрозуміло, спочатку трохи хвилювалася – яка риболовля, куди, де, хто там ще буде. Але тепер вже зрозуміла, що ці обіцянки, мабуть, потрібно ділити на десять, і в найближчому майбутньому до риболовлі справа дійде навряд чи, у колишнього чоловіка на сина зовсім немає часу, у нього поповнення в сім’ї і тепер увага батька лише туди.
Батько навіть в день народження сина забіг рівно всього на п’ять хвилин, подарував подарунок, сказав декілька слів для привітання і побіг швиденько по своїх справах.
Втім, до хорошого слова про свого колишнього чоловіка варто додати, що фінансові обов’язки він виконує сумлінно. Аліменти платить з першого дня, по совісті, без нагадувань та додаткових умовлянь. Причому, дає хороші немалі – на наш час для дитини це непогані суми.
– Тобі взагалі гріх скаржитися! – сказала я подрузі в той раз, коли вона мені назвала суму аліментів, які чоловік дає щомісяця. – В мене на роботі жінка на двох дітей отримує від свого колишнього чоловіка менше ніж ти одна на свого сина. Та ще й ці гроші нерегулярно він їм пересилає. А в тебе хороші аліменти. На дитину цілком достатньо, як на мене, на сьогоднішній день.
– Ну чому потрібно завжди лише рівнятися на нехороших батьків, яким діти не потрібні? – обурилася Марина. – Так, на тлі багатьох наш – герой. Гроші віддав – і не думає собі більше ні про що! Син росте у нього, між іншим, баз батька, можна сказати, один йде з дому, приходить, уроки робить якось – тато ні про що не хвилюється. Дитина недужала всю осінь і зиму, треба йому якось імунітет зміцнювати за літо, це теж моя проблема, що не татова. А тепер ось ще, виявляється, і стоматолог теж на мені.
– Послухай, але його теж можна зрозуміти. У нього зараз теж з грошима непросто, адже дитина мала, ти сама добре знаєш, що це таке, коли немовля вдома. Тільки що дитина народилася, дружина в декреті. У тебе є заздалегідь відомий бюджет на дитину – ось і розподіляй, щоб вистачало на все. Старайся завжди трохи відкласти на непередбачені витрати, сама знаєш, вони завжди будуть – то одне, то інше. Те зуби, то кросівки раптово малі, то на екскурсію клас зібрався. Чесно кажучи кажучи, ти сама винна, що у тебе немає відкладених коштів. І бігати, трохи що, до колишнього за додатковими грошима – не дуже правильно.
Після цієї нашої розмови Марина розмовляти зі мною перестала, вітається сухо, телефон не бере. Але ж в чому я винна? Хіба я не права? Чи я щось не вірно сказала?