Марія ледь свідомість не втратила, коли син зателефонував їй в Італію, і повідомив, що не знайшов грошей в передачі, у тому сховку, про який вони домовилися.
Від такого і справді серце може прихопити, адже йшлося про суму в 8 тисяч євро, які Марія передала з Італії.
– Панетон… Ти добре подивився? Гроші мали бути в червоній коробці від панетона, – плакала Марія.
Вона вже багато років на заробітках, і заробила чимало. За її заробітчанські гроші син і хату збудував, і машину купив, і свій невеликий бізнес відкрив.
Та що там і казати – без маминих грошей Юрко б не справився, бо у них з дружиною троє дітей, Ірина ніде не працює, а він один заробляє на своєму таксуванні не так вже й багато.
Тож мамина італійська допомога вивела їхню родину на значно інший рівень – тепер вони поважні господарі, чи не найбагатші на все село.
А все тому, що Марія не лінувалася як інші, а зібралася і поїхала у світи на заробітки, хоча і уявлення не мала, що на неї там чекає, адже була однією із перших, хто поїхав з їхнього села.
Гроші Марія дуже любила, і вони відповідали їй взаємністю. Вона в бухгалтерії багато років пропрацювала, то ж вміє рахувати гроші і берегти їх та примножувати.
Чоловік був проти, щоб дружина кудись їхала, так вона з ним розлучилася, мовляв, син уже дорослий, так що тепер можна і розійтися.
Юрко якраз одружився і дружину додому привів. Хата у них була не те, щоб стара, але і не дуже нова, давно ремонту потребувала, то ж син відразу мамі сказав, що з хати вони і почнуть.
Марія настільки була жадібною і недовірливою, що ніколи зароблені євро додому водіями бусів не передавала, як це робили інші заробітчанки.
По-перше, вона їм не довіряла, а по-друге – їй було шкода платити їм комісійні за їхні послуги.
Тому Марія весь рік складала гроші, а потім, коли їхала на Різдво у відпустку додому, привозила їх з собою, таким чином вона нічого не втрачала, хоча і страшно на початках було з такою сумою кордон перетинати.
Потім вона призвичаїлася, і стала робити так завжди. Привезе на Різдво сину 10 тисяч євро, а той вже має за що господарювати весь рік.
Так і жили. Марія тішилася, що вона все так гарно придумала, навіть інших повчала, що не треба через водіїв гроші додому передавати, бо так вони лише наживаються на них, бідних заробітчанках.
– Вони і з посилок, які ми передаємо, мають непогані гроші, – казала Марія. – Один євро за один кілограм! А якщо я сумок на 50-70 кілограм щоразу передаю, то ж це 50-70 євро лише з мене. А скільки нас таких? Та вони біля нас багатіями стануть.
Одним словом, гроші Марія через водіїв принципово не передавала, чекала, що сама приїде і привезе їх додому.
Але цього разу вона не змогла поїхати у відпустку, вперше за багато років, бо діти синьйора, якого вона доглядала, попросили її побути з татом, якому залишилися лічені дні.
А Юркові, як на зло, терміново були потрібні гроші. Довго Марія думала, як правильно це зробити, і вирішила схитрити – поставила 8 тисяч євро у коробку з панетоном. Чому вона вирішила саме так зробити, вона і сама не знає.
Водіїв вона добре знала, бо ж щомісяця передавала ними сумки з італійськими продуктами. Цього разу вона теж передала дві торби, повні італійських смаколиків, а старанно обмотану скотчем коробку з панетоном поставила окремо біля водія, і попросила передати її особисто в руки її сину.
– Вася, ти дивися, щоб панетон не пом’явся, ціленьким його довези, то внучці від мене подарунок, – сказала Марія.
Водій на коробці приклеїв номер з адресою, і сказав Марії, щоб вона не хвилювалася – доставить він її панетон найкращим чином!
А тут телефонує син і каже, що панетон передали, але там крім італійського кекса більше нічого немає.
Марія в крик, відразу зателефонувала водіям, а вони їй спокійно відповіли, що в той раз у них в бусі було мінімум 50 таких панетонів, бо кожна заробітчанка передає їх на Різдво своїй родині.
– А яка різниця, Маріє? – спокійно сказав водій Василь. – Ваш син отримав панетон? Отримав. Вони ж всі однакові…
Марія готова була собі лікті кусати, що так необачно вчинила. Де тепер шукати крайнього? Хто ж зізнається і поверне гроші?..
Поплатилася Марія гірко. Не дарма ж кажуть, що скупий платить двічі.