Мої мама з татом люди зовсім незаможні. Батьки зараз на пенсії. Якби важко та складно зараз не було, але вони у мене люди дуже заощадливі, вони вміють та вміли завжди відкладати гроші, адже думали не лише про своє майбутнє, а й моє.
Батьки ще мають одну невеличку квартиру однокімнатну, яка їм від моєї бабусі дісталася. Квартиру цю вони вже давно здають оренду та й нам частенько грошима допомагають, коли є можливість.
Минулого року влітку ми сиділи вдома, на відпочинок нікуди не їздили, та й цього року ми з чоловіком зовсім нічого не планували.
А цього літа, в кінці серпня мама з татом виріши відвести моїх дітей в Карпати відпочити. З ними їдуть моя рідна сестра зі своїм чоловіком. І батьки запропонували поїхати і мені з моїм чоловіком Андрієм.
У Андрія на роботі щось зовсім не складається, його директор категорично відпускати не хоче, каже звітність потрібно буде здавати якраз в цей період і проблеми там зараз якісь. Загалом, навіть мову зараз вести про відпустку начальство не хоче. Тому у чоловіка зовсім ніяк з відпочинком не складається.
Спочатку Андрій запропонував мені, щоб я поїхала сама з батьками і нашими дітьми, а він залишиться вдома сам. Але коли я зацікавилася поїздкою в Карпати, то він розсердився.
“Я десять днів одні пельмені з магазину їстиму, а ти на сонці лежатимеш там і відпочиватимеш в лісі”, – докоряв він мені за декілька днів вже разів 10.
Я так зрозуміла, що Андрій мій просто зовсім не очікував, що я погоджуся поїхати на відпочинок без нього. І потім серйозно мені сказав, що якщо я поїду без нього, то він подає на розлучення.
Щиро кажучи, я відразу подумала, що він жартує, ще й посміялася з цього. А потім лише зрозуміла, що чоловік цілком серйозно це говорить.
Андрій каже:
“Сьогодні ти в Карпати їдеш сама! А завтра що? В Німеччину чи Канаду надумаєш їхати?”
Я тепер і не знаю, що мені робити. Я так хочу поїхати зі своїми рідними на відпочинок. Вже не скоро буде така нагода, адже чоловік навіть і думки такої немає і невідомо чи батьки ще назбирають грошей колись на таку подорож, вони вже немолоденькі у мене. Та й з дітьми їм важко буде, хотілося б поїхати разом з дітьми, щоб і мама з татом відпочили трохи.
А як би ви вчинили? Чи нормально це, що чоловік докоряє за такі дрібниці мені?